Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 березня 2019 року

у справі «Гудмундур Андрі Астрадссон проти Ісландії»

за заявою № 26374/18

Щодо порушення встановленого порядку призначення суддів до апеляційного суду

Фабула справи: заявник скаржився, що призначення одного з суддів в Апеляційному суді, який брав участь в розгляді його кримінальної справи, A.E., не відповідало національному законодавству. Таким чином, його кримінальне обвинувачення не було винесене "судом, встановленим законом". Заявник також скаржився, що рішення касаційного суду порушило його право бути заслуханим незалежним та неупередженим судом.

Суд апеляційної інстанції був створений як новий суд 1 січня 2018 року. Відповідно до нового Закону про судоустрій Комітет з оцінки здійснював оцінку кандидатів на посади суддів. Загалом 37 осіб подали заяви як кандидати, в тому числі А. Е. Голова Комітету передав Міністру юстиції свій оціночний звіт, який містив список п'ятнадцяти названих кандидатів, які, на думку Комітету, були найбільш кваліфікованими фахівцями. А. Е. був на 18-му місці в рейтингу, а тому не був включений Комітетом до списку п'ятнадцяти кандидатів. Міністр юстиції надав свою пропозицію щодо п'ятнадцяти кандидатів, рекомендованих для призначення на посади суддів апеляційного суду. Пропозиція містила лише одинадцять з п'ятнадцяти кандидатів, яких обрав Комітет. Міністр запропонував призначити ще чотирьох кандидатів, які посідали 17-те, 18-те, 23-тє і 30-те місця в рейтингу Комітету, у тому числі А. Е. Парламент підтримав Міністра юстиції щодо призначення запропонованих ним п'ятнадцяти кандидатів на посади суддів.

Президент підписав укази про призначення п'ятнадцяти запропонованих кандидатів на посади суддів Апеляційного суду. Двоє кандидатів, які були рекомендовані Комітетом до призначення на посади суддів, проте були виключені з остаточного списку, розпочали судову процедуру проти держави, оспорюючи законність процедури відбору, проте їхні скарги були відхилені як необґрунтовані. Касаційний суд підтримав попередні рішення судів з огляду на те, що не було підстав сумніватися в незалежності та неупередженості обраних суддів, проте зазначив, що Міністр юстиції порушив процедуру, оскільки він не аргументував належним чином, чому мали бути включені чотири кандидати замість інших чотирьох у списку п'ятнадцяти рекомендованих кандидатів на призначення суддів, у результаті процедура голосування в парламенті також не відповідала вимогам закону. Касаційний суд встановив, що обом скаржникам було заподіяно шкоду їх честі, гідності та діловій репутації, а тому присудив компенсацію моральної шкоди.

Заявника було визнано винним у керуванні автомобілем без водійського посвідчення та під впливом наркотичних речовин. Заявник оскаржив вирок. Його справа, не розглянута судом була передана до новоствореного Апеляційного суду. Заявника було повідомлено про склад колегії суддів, що розглядатиме його справу, до якого входить А. Е., який не був включений до списку п'ятнадцяти найкращих кандидатів на посади суддів, рекомендованих до призначення Комітетом з оцінки.

Заявник клопотав про відвід судді А. Е. у зв’язку з порушенням процедури призначення, проте його клопотання було відхилено. Апеляційний суд підтвердив правильність висновків рішення суду першої інстанції. Заявник звернувся з касаційною скаргою, стверджуючи, що було порушено його право на «суд, встановлений законом». Вважав, що процедура призначення А. Е. на посаду судді не відповідала вимогам закону, а тому суд у його справі не відповідав вимозі справедливості. Касаційний суд відхилив доводи заявника.

Правове обґрунтування: Верховний Судом, і Міністр юстиції, і Парламент порушили діючі правила при призначенні суддів до Апеляційного суду, зокрема, стосовно процедури, прийнятої у виборі чотирьох названих кандидатів, у тому числі А.Е.

Суд пояснив, що порушення судом внутрішніх правових положень, що стосуються створення та компетенції судових органів, породжує порушення п.1 ст.6 Конвенції. Звідси випливає, що порушення цього принципу, як і принципів, передбачених тим самим положенням про те, що трибунал повинен бути незалежним та неупередженим, не потребує окремої перевірки того, чи було порушення принципу встановлення закону судом несправедливого судового розгляду.

Сам факт, що суддя, становище якого не встановлено законом у значенні п.1 ст.6 Конвенції, виносить кримінальне обвинувачення, є достатнім для встановлення порушення цього положення відповідно до основного принципу цього права.

Незважаючи на те, що Міністерство юстиції згідно з національним законодавством має право пропонувати інших кандидатів, ніж ті, які пропонував Комітет, за умови, що його вибір був затверджений Парламентом, касаційний суд визнав, що Міністр діяв таким чином без незалежної перевірки та без подальшого збирання доказів чи інших матеріалів для обґрунтування своїх висновків. Тому порушення національного законодавства Міністром юстиції в процесі призначення чотирьох відповідних суддів, включаючи А.Е., були принциповими і складали невід'ємну частину процесу призначення при оцінці та відборі цих суддів до новоствореного Апеляційного суду. Як безпосередньо випливає з ухвал Верховного Суду, у справах, порушених двома з чотирьох кандидатів, знятих зі списку Міністром юстиції, висновок суду про те, що держава повинна виплатити їм винагороду ґрунтувався на неспроможності Міністра адекватно підготувати та дослідити компетенції чотирьох кандидатів стосовно п’ятнадцяти, які вважаються найбільш кваліфікованими Комітетом.

Міністр юстиції діяв, як було встановлено, явно нехтуючи діючими правилами, приймаючи рішення про заміну чотирьох із п’ятнадцяти кандидатів, які вважаються Комітетом найбільш кваліфікованими, іншими чотирма, оціненими менш кваліфікованими, у тому числі А.Е. Процес був таким чином на шкоду впевненості, що судова влада в демократичному суспільстві повинна вселяти громадськість і суперечить самій суті принципу, що суд повинен бути створений законом, один із основних принципів верховенства закону.

Висновки: процес, за допомогою якого А.Е. був призначений суддею Апеляційного суду, враховуючи характер процесуальних порушень внутрішнього законодавства, підтверджених касаційним судом, призвів до грубого порушення діючих правил на той час. Дійсно, Суд вважає, що виконавча влада здійснювала невиправданий розсуд, не передбачений чинним законодавством, щодо вибору чотирьох суддів до нового Апеляційного суду, разом із тим, що Парламент не дотримувався раніше прийнятої законодавчої схеми для забезпечення належного балансу між виконавчою та законодавчою гілками у процесі призначення.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: добір суддів, кваліфікаційна комісія, порядок призначення, професійна компетентність, законний склад суду