Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 18 червня 2019 року

у справі «Віеру проти Республіки Молдова»

за заявою № 25763/10

Щодо скасування остаточного рішення суду всупереч принципу правової визначеності

Фабула справи: заявник скаржився, що скасування остаточного рішення у його справі є порушенням його права на справедливий суд.

Проти заявника було порушено кримінальні провадження за обвинуваченням у незаконному привласненні майна. Прокурор припинив провадження проти заявника у зв’язку з відсутністю доказів. Громадянська партія, потерпілий, в порядку цивільного провадження оскаржив це рішення прокурора. Слідчий суддя відхилив скаргу та підтримав рішення прокурора. Це рішення набуло статусу остаточного.

Надалі організація подала заяву про його перегляд у зв’язку з виключними обставинами до касаційного суду. Суд задовольнив скаргу, скасував рішення слідчого судді та повернув справу на новий розгляд; суд зазначив, що слідчий суддя не перевірив належним чином доводи скарги організації.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що правова визначеність передбачає дотримання принципу принципу остаточності судових рішень. Цей принцип підкреслює, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення лише з метою отримання повторного розгляду справи. Повноваження вищих судів повинні здійснюватись для виправлення судових помилок та помилок правосуддя, але не для проведення нового розгляду. Перегляд не слід розглядати як маскування, і сама можливість наявності двох поглядів на цю тему не є підставою для повторного вивчення. Відступ від цього принципу виправданий лише тоді, коли це зумовлено обставинами істотного та переконливого характеру ( див.Рябих проти Росії, №52854/99, §52, ECHR 2003 - IX, та Роска проти Республіки Молдови, №6267 / 02, § 25, 22.03.2005 р.).

Суд постановив, що рішення про перегляд остаточних судових рішень повинні відповідати відповідним законодавчим критеріям; і нецільове використання такої процедури цілком може суперечити Конвенції.

Звертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що національний суд виніс остаточне рішення на користь заявника 26.06.2009 року. Це рішення було скасовано касаційний судом, коли прийняв скаргу подану потерпілими.

Суд зазначає, що заявник у цій справі був учасником такого ж провадження, що і заявник у справі Беґліу проти Республіки Молдова (№28178/10, 9.07.2013 р.), де встановив порушення п.1 ст.6 Конвенції через неправильне використання процедури розгляду. У цій справі Суд не знаходить причин відступати від своїх висновків у вищезазначеній справі.

Висновки: підставою для скасування рішення була його ніби-то незаконність. Тим не менше, касаційний суд жодних пояснень не надав, і обмежився наданням нової оцінки висновків суду першої інстанції. За таких обставин Суд вважає, що розглянута процедура перегляду насправді була "замаскованою апеляцією", метою якої було отримання нового розгляду справи, а не справжньої процедури перегляду, такої, як це передбачено відповідними положеннями КПК.

Органи державної влади не змогли досягти справедливого балансу між інтересами заявника та необхідністю забезпечення ефективності системи кримінального правосуддя. Адже процедура перегляду рішення була використана всупереч принципам справедливості судового розгляду.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: законна сила рішення, втрата чинності, усунення недоліків, повнота розгляду, гарантування незмінності судових рішень