Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 25 червня 2019 року

у справі «Актас та Асланіскендер проти Туреччини»

за заявами № 18684/07 та іншими

Щодо неправомірної відмови у внесенні змін до актів цивільного стану щодо імені та/або прізвища

Фабула справи: обставини справи стосувалися відмови у внесенні змін до актів цивільного стану щодо імені та/або прізвища заявників. Заявники також зазначають, що зазнали дискримінації.

Обидва заявники зверталися до судів з проханням внести зміни до їх особистих даних у частині імені та/або прізвища: у першому випадку у зв’язку з набуттям іншого громадянства та зміни відповідно до нього прізвища; в іншому випадку з релігійних переконань. В обох випадках суди першої інстанції відмовили у внесенні таких змін, мотивуючи це тим, що відповідно до Закону № 2525 лише турецькі імена можуть бути прийняті як прізвища.

Заявники подавали апеляційні скарги. Суд відхилив скарги та підтвердив рішення суду першої інстанції. Касаційний суд також відмовив у задоволенні вимог заявників.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що Конвенція не містить чіткого положення про Ім’я людини, як спосіб особистої ідентифікації та приналежності до сім'ї. Суд зазначає, що межа між позитивними і негативними зобов'язаннями держави в відповідно зі ст.8 Конвенції не піддається точному визначенню. У будь-якому випадку, увага повинна бути на справедливому балансі між конкуруючими інтересами особистості і суспільства в цілому ( див.Калин та інші проти Румунії, №25057/11 та 2 інші, § 85, 19.07.2016 року).

Визнаючи той факт, що можуть бути вагомі причини, які спонукають людину змінити ім’я та/або прізвище, Суд приходить до висновку, що правові обмеження такої можливості можуть бути виправдані в інтересах суспільства, наприклад, щоб допомогти забезпечити точний перепис населення або щоб забезпечити захист засобів особистої ідентифікації. У зв'язку з цим Суд зазначає, що у даній сфері договірні Держави користуються широким розсудом, і що він не має наміру замінити компетентні національні органи при визначенні найбільш доцільної політики в цій галузі.

У цій справі Суд зауважує, що ці справи стосуються відмови національних судів заявникам змінити прізвища, і вони не викликають жодних проблем щодо імен зацікавлених осіб. Суд приходить до висновку, що національні суди відхилили прохання заявників тільки тому, що, в відповідності зі ст.3 Закону № 2525 лише турецькі імена можуть бути прийняті як прізвища. Але він зазначає , що формулювання ст.3 Закону №2525 не передбачає загальну заборону на імена, що не є турецькими. Заборона імен, які не мають свого походження турецькою мовою, знаходить свою правову основу в ст.5 Положення про прізвища, яка виключає можливість осіб приймати прізвища, яких немає в турецькій мові.

У цьому випадку Суд зазначає, що національні суди, відхиляючи заяви заявників, не провели оцінку інтересів зацікавлених осіб.

Висновки: Уряд не вказав, як зміна імен заявників порушували яким - небудь чином взагалі суспільний інтерес. Суд вважає, що держава, відмовивши у внесенні змін до актів цивільного стану щодо імені та/або прізвища заявників, не дотрималась справедливого балансу між конкуруючими інтересами заявників і суспільства в цілому.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Суд не виявив порушення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції), права на свобода думки, совісті і релігії (ст. 9 Конвенції), права на свободу вираження поглядів (ст. 10 Конвенції), права на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Ключові слова: захист прав меншин, державна реєстрація зміни імені, буддизм, свобода вираження поглядів