Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 09 липня 2019 року

у справі «Рожкані проти Росії»

за заявою № 14918/14

Щодо прийняття незаконного рішення про анулювання дозволу на проживання та депортацію

Фабула справи: заявник скаржився, що скасування його посвідки на проживання та відмова у наданні нового дозволу було порушенням його права на повагу до його сімейного життя.

Заявник є особою без громадянства та має відповідні підтверджуючі документи від держави. Він прибув до іншої держави разом зі своєю дружиною та малолітніми дітьми; проживав разом із своєю матір'ю, оскільки вона є особою з обмеженими можливостями. Пізніше заявник став офіційно зареєстрованим за місцем проживання своєї матері. Федеральна міграційна служба видала заявникові посвідку на тимчасове проживання строком на три роки.

У невстановлену дату заявник подав заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання строком на п’ять років. Однак, міграційна служба відмовила у задоволенні такої заяви, мотивуючи це тим, що заявник є загрозою для національної безпеки. Текст відмови не містив жодної інформації про вчинення заявником порушень міграційного законодавства. Федеральна міграційна служба скасувала також рішення про видачу попередньої посвідки.

Заявник оскаржив обидва рішення до суду. Суд першої інстанції задовольнив скаргу заявника та визнав рішення міграційної служби незаконними. Апеляційний суд скасував попереднє рішення суду та відмовив у задоволенні скарги заявника, встановивши, що рішенням міграційної служби є такими, що відповідають закону. Касаційний суд відмовив у перегляді справи заявника.

Федеральна міграційна служба прийняла рішення про депортацію заявника до третьої країни. Наразі заявник проживає в одному із міст тієї держави; у невстановлену дату до нього приєдналися його дружина та діти.

Правове обґрунтування: Суд підкреслює, що навіть там, де виникає загроза національній безпеці, поняття законності та верховенства права в демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи, що зачіпають основні права людини, були піддані певній формі змагальних процедур перед незалежним органом (див., Регнер проти Чехії [GC], № 35289/11). Особа повинна бути спроможна оскаржити твердження виконавчої влади про те, що національна безпека ставиться під загрозу. У разі відсутності таких гарантій поліція чи інші державні органи можуть довільно посягати на права, захищені Конвенцією (див. Нолан та К. проти Росі , № 2512/0 , п. 71, 12.02. 2009 р.).

Що стосується розглянутої справи, Суд зауважує, що у поданнях Уряду не згадуються жодні документи служби безпеки, які описують або обґрунтовують звинувачення проти заявника, а також не уточнюють, чи були такі документи перевірені національними судами. Більше того, матеріали справи свідчать про те, що суди не розглядали жодних конкретних доказів, коли вони підтверджували рішення служби безпеки про відмову у видачі посвідки заявнику з мотивів національної безпеки.

Суд вважає, що провадження у національному суді щодо розгляду апеляцій на рішення про відмову у наданні посвідки на постійне проживання та анулювання дозволу на тимчасове проживання та їх вплив на сімейне життя суттєво порушило інтереси заявника.

З документів, поданих до Суду, видно, що заявнику навіть не було викладено загальні риси обвинувачення проти нього. Обвинувачення проти нього мали нерозголошений характер, унеможливлюючи оскарження тверджень служби безпеки.

Висновки: суди не проаналізували критичний аспект справи, а саме: чи вдалося відомству служби безпеки продемонструвати наявність конкретних фактів, що слугують підставою для твердження, що заявник представляв загрозу національній безпеці. Ці елементи приводять Суд до висновку, що національні суди - за винятком окружного суду, обмежилися суто формальним аналізом рішення, що призвело до депортації заявника. Як наслідок, це унеможливило належне збалансування зацікавлених інтересів, враховуючи загальні принципи, встановлені прецедентною практикою Суду та застосовуючи стандарти відповідно до ст. 8 Конвенції.

Констатовані порушення: право на повагу приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: вирішення питання про видворення, гарантування прав біженців, припинення строку дії посвідчення, захист апатридів