Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 29 квітня 2019 року

у справі «А.М. проти Франції»

за заявою № 12148/18

Щодо загрози жорстокого поводження у разі видворення

Фабула справи: заявник вказував на те, що у разі видворення він зазнає жорстокого поводження з боку національних органів влади.

Заявник прибув до Франції у 2008 році та отримав дозвіл на проживання строком на 10 років. 2015 року суд першої інстанції засудив його до шести років позбавлення волі за участь у злочинній змові з метою вчинення терористичного акту; окрім іншого, суд прийняв рішення про видворення заявника за межі держави на постійній основі. В рішенні суду також зазначалося, що заявник розшукувався органами влади Алжиру щонайменше з 2012 року.

2018 року було видано наказ про видворення заявника до Алжиру. Про це рішення заявника було повідомлено через два дні. Тоді заявник ініціював інше провадження з приводу призупинення дії рішення щодо його видворення. Суд відмовив у задоволенні цієї заяви з огляду на те, що заявник не надав жодних конкретних доказів, які би підтверджували, що він міг бути підданий катуванню у разі його видворення.

2018 року заявник звернувся до ЄСПЛ з клопотанням про застосування в цій справі тимчасових заходів в порядку правила 39 Регламенту Суду, яке надалі було задоволено. ЄСПЛ повідомив Уряд про незастосування жодних заходів щодо видворення заявника до завершення розгляду цієї справи Судом.

Заявник, який перебував під адміністративним арештом, звернувся до органів державної влади з клопотанням про надання йому статусу біженця. Органи державної влади, метою діяльності яких є захист біженців та осіб без громадянства, відхилили клопотання заявника. Суд відхилив скаргу заявника на відмову у наданні йому статусу біженця. Апеляційний суд відхилив скаргу на рішення про видворення заявника, мотивуючи це відсутністю доказів того, що заявника може бути піддано катуванню та жорстокому поводженню у разі його видворення. Заявника було звільнено з-під адміністративного арешту.

Правове обґрунтування: Суд зазначив, що відбулося багато інституційних і нормативних змін після 2015 р., зокрема, Суд зазначив перегляд Конституції Алжиру, яка мала місце в 2016 році і посилення гарантій ряду основних прав і свобод.

Суд також вважає важливим, що правозахисні організації заявили в 2017 році в британському посольстві, що в Алжирі немає ніяких доказів існування звернення до порушення ст.3 Конвенції.

Суд також зазначає, що Уряд надав докладний список видворення до Алжиру, що виконується щодо громадян цієї держави через їхні зв'язки з терористичними або радикальним ісламістськии організаціями. Той факт, що жоден з цих людей не стверджував, що страждав через зловживання алжирської влади, звичайно, не дозволяє Суду зробити висновок про те, що заявник не буде особисто піддаватися ризику поводження, передбаченого ст.3 Конвенції в разі повернення в Алжир.

Крім того, Суд зазначає, що кілька судів держав-членів Ради Європи не знайшли ніякого ризику порушення ст.3 Конвенції, в разі повернення людей, пов'язаних з тероризмом в цій країні. Суд посилається конкретно, в зв'язку з цим, на думку німецького Федерального адміністративного суду від 27.03.2018 року (додаток XVII). Вивчивши відповідним чином загальну ситуацію в Алжирі та індивідуальні обставини відповідної особи в світлі практики Суду, Суд зазначив, зокрема, що випадки тортур не були зареєстровані в Алжирі з 2015 року.

Суд також зазначає, що певні твердження заявника щодо максимального терміну утримання під вартою в поліції або потенційні труднощі доступу до адвоката або доктора, можливо, викликають сумніви щодо того, що забезпечено право на справедливий судовий розгляд, але вони не дозволяють зробити висновок про існування загального ризику зловживання щодо ст.3 Конвенції для тієї чи іншої категорії людей.

Що стосується зв’язку заявника із терористичними організаціями, Суд зазначає, що в рішені Паризького виправного суду чітко вказано про їх реальність, принаймні протягом 2012 року. Проте, немає ніяких доказів того, що заявник раніше розшукувався за ці події.

З урахуванням вищевикладеного, Суд вважає, що заявник не надав доказів того, що є серйозні підстави вважати, що в разі повернення в Алжир, він зіткнеться з реальним ризиком жорстокого поводження.

Цей висновок не підривається відсутністю дипломатичних гарантій, наданих алжирською владою.

Висновки: французький Уряд представило Суду відомості від алжирської влади, про те, що заявник не є предметом судових розглядів в Алжирі і вільний від будь-якого осуду. Також немає ніяких доказів того, що алжирська влада проявляє особливий інтерес до заявника. Крім того, оскільки заявник не мав більше контактів з представниками терористів протягом багатьох років, немає ніяких доказів того, що він має інформацію, що представляє інтерес для боротьби з тероризмом, що проводить алжирська влада. Суд зазначає, зокрема, що Алжир ніколи не просив про видачу заявника до Франції або копію рішення за звинуваченнями, пов'язаних з тероризмом.

Ні загальна ситуація в Алжирі, ні минулі зв’язки з терористами, ні засудження не перенало Суд в тому, що заявник зіткнеться з ризиком жорстокого поводження у разі видворення до Алжиру.

Констатовані порушення: не було б порушення заборони катування (ст.3 Конвенції) у разі видворення до Алжиру.

Ключові слова: правовий статус іноземців, загроза національній безпеці, причетність до актів тероризму, примусове видворення іноземця, загроза знущання, видача країні походження, недобровільне залишення країни, заборона повернення до країни