Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 16 квітня 2019 року

у справі «Міліукас проти Литви»

за заявою № 10992/14

Щодо неналежного розслідування факту пожежі в установі виконання покарань

Фабула справи: заявник скаржився на те, що національні органи належним чином не захистили його від пожежі. Вони також не провели належного розслідування цього інциденту. Також заявник скаржився на неналежні умови тримання під вартою.
Заявник неодноразово перебував під вартою в установах виконання покарань у зв'язку з вчиненням правопорушень. Заявника тримали в переповнених камерах. 2012 року в установі виконання покарань, у якій перебував заявник, виникла пожежа. Внаслідок пожежі заявник отруївся чадним газом та на декілька годин впав у кому. Його було госпіталізовано до лікарні.

У подальшому була створена комісія з розслідування причин пожежі, яка у своєму висновку зазначила, що пожежа сталася внаслідок несправності електричних мереж. Пізніше заявник звернувся до суду з вимогою про відшкодування завданої йому шкоди внаслідок переповненості камер та відсутності меж між санітарно-гігієнічною зоною та житловою площею камери; недостатньою вентиляцією камер; також стверджував про неадекватність дій установи виконання покарань під час пожежі, що зашкодило його здоров’ю.

Адміністрація установи виконання покарань надала свої заперечення проти позову, в якому зазначила, що працівники отримали інструкції щодо необхідних дій при пожежі; окрім того, вони інструктували засуджених одягати вологі рушники на обличчя; медичний персонал установи здійснював розподіл засуджених залежно від ступеня завданих пожежею ушкоджень. Суд першої інстанції дійсно встановив факт неналежних умов перебування заявника під вартою, а також визнав, що органи влади неналежно виконали свої обов'язки по евакуації заявника. Суд також присудив заявникові відшкодування за заподіяну шкоду внаслідок неналежних умов та неадекватних дій адміністрації установи виконання покарань по його евакуації. Органи влади подали апеляційну скаргу на попереднє рішення суду. Суд апеляційної інстанції частково задовольнив скаргу органів влади та визнав лише факт неналежних умов перебування заявника під вартою, а скаргу на неналежні дії працівників установи виконання покарань під час евакуації відхилив. Таким чином, суд присудив заявникові компенсації лише за перебування в неналежних умовах під час відбуття покарання.

Правове обґрунтування: щодо пожежі в установі виконання покарань, то Суд зазначає, що минуло лише сім хвилин після телефонного дзвінка, щоб пожежна служба прибула до в'язниці; перша швидка допомога також прибула без зайвих затримок. Суд переконаний, що стан заявника було враховано органами в'язниці та медичним персоналом, і що він був переведений до лікарні без зайвих затримок.

За цих обставин Суд вважає, що державу не можна звинувачувати в діях влади під час пожежі, особливо зважаючи на те, що пожежа почалася у в'язниці, з якої евакуйовано 217 осіб та певні заходи безпеки бути вжиті адміністрацією установи. Влада доручила ув'язненим під час пожежі надягати мокрі рушники на обличчя. Більше того, заявника доставили до лікарні, де він проходив лікування та повністю одужав. Тому не можна стверджувати, що влада не знала серйозності травм заявника або що вони не виконали свого обов'язку щодо захисту його життя, надаючи йому належну допомогу своєчасно.

Стосовно обставин цієї справи, Суд зазначає, що наявні документи свідчать про те, що влада вжила певних слідчих заходів.

Висновки: досудове розслідування було розпочато в день пожежі. Тим не менше, заявник був допитаний тільки через рік. Суд зазначає, що слідство так і не встановило жодного відповідального.

Суд зазначає, що заявник стверджував, що йому не було повідомлено про припинення досудового розслідування. За відсутності будь-яких пояснень з боку Уряду, Суд вважає, що органи прокуратури не повідомили заявника про хід розслідування та своєчасно не надали йому відповідні рішення, прийняті в рамках кримінального провадження. Заявник, якому було надано статус потерпілого, таким чином, не зміг оскаржити рішення про зупинення досудового розслідування. Пожежа мала вплив на життя та здоров'я заявника, і в цих умовах позбавлення можливості подавати апеляцію мало певне значення.

Констатовані порушення: право на життя (ст.2 Конвенції), заборона катування (ст.3 Конвенції).

Ключові слова: побутові умови в’язниці, нестача особистого простору, задушливість камер, байдужість з боку адміністрації в’язниці, всебічне розслідування обставин справи, порушення правил евакуації