Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 27 червня 2019 року

у справі «Орош та Сзекелі проти Угорщини»

за заявами № 8208/17 та іншими

Щодо критеріїв оцінки дотримання принципу розумності строків провадження

Фабула справи: заявники скаржились на надмірну тривалість судових проваджень у їх цивільних справах. Перший заявник також скаржився на порушення ст.13 Конвенції.

Правове обґрунтування: у головній справі "Газсо проти Угорщини", №48322/12, 16.07.2015 року, Суд уже встановив порушення стосовно питань, аналогічних тим, що стосуються цієї справи.

Вивчивши всі подані до нього матеріали, Суд не знайшов жодного факту чи аргументу, здатного переконати його зробити інший висновок щодо прийнятності та суті цих скарг.

У заяві №8208/17 заявник подав ще одну скаргу згідно зі ст.13 Конвенції щодо відсутності внутрішнього засобу захисту своїх скарг на надмірну тривалість провадження. Вивчивши всі матеріали, що перебувають на розгляді, Суд приходить до висновку, що вони також розкривають порушення Конвенції з огляду на свої висновки у справі “Газсо проти Угорщини” (§ 21).

Висновки: обґрунтованість тривалості судового розгляду повинна оцінюватися з урахуванням обставин справи та з посиланням на такі критерії: складність справи, поведінку заявників та відповідних органів та предмет спору (див. Фрідлендер проти Франції [GC], № 30979/96, § 43, ECHR 2000-VII). В цій справі тривалість розгляду справи була надмірною і не відповідала вимозі "розумного строку”.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ключові слова: надмірні строки, перевищення, зволікання з розглядом, бездіяльність органів