Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 23 липня 2019 року

у справі «Каляпін проти Росії»

за заявою № 6095/09

Щодо незаконного позбавлення волі особи під час проведення протесту

Фабула справи: заявник скаржився, що він був незаконно і безпідставно позбавлений волі. Заявник також стверджував, що він був позбавлений належного засобу для відшкодування шкоди та захисту власної скарги. На додаток заявник вказував на те, що судовий розгляд в його справі не був ретельним.

Заявник у цій справі є головою неурядової організації, яка надає допомогу жертвам катувань та жорстокого поводження, здійснює незалежне розслідування та моніторинг порушень прав людини в контексті жорстокого поводження, катування чи такого, що принижує людську гідність поводження, зокрема щодо випадків жорстокого поводження стосовно окремих осіб.

Заявник скаржився, що його було незаконно позбавлено свободи під час проведення акції протесту. Знаючи про відмову органів влади санкціонувати проведення такої демонстрації, заявник вирішив піти на цю акцію як спостерігач з метою фіксувати порушення прав людини з боку правоохоронців, якщо такі відбудуться, та надавати допомогу будь-яким особам, що можуть стати жертвами таких порушень.

Після початку демонстрації та висловлювання різноманітних опозиційних гасел правоохоронні органи почали затримувати учасників та супроводжувати останніх до поліцейських автобусів, повідомляючи учасників про незаконність проведення демонстрації. Заявник хотів покинути демонстрацію, проте його силою було змушено пройти до поліцейського автобусу. Заявника було доставлено до відділу поліції, де він провів близько чотирьох годин та був звільнений в цей же день.

Заявник скаржився на дії правоохоронці до національних органів, але безрезультатно. Також він вимагав компенсації шкоди, але суд відмовив у задоволенні майнових вимог.

Правове обґрунтування: встановлено, що на початку мітингу заявник дбав про те, щоб не помилитися з учасниками мітингу, наприклад, розмістившись разом із групою журналістів. Також було зрозуміло, що поліція була заздалегідь поінформована про проведення мітингу і що на місці проведення акції була присутня група поліцейських. Враховуючи це, а також враховуючи відносно невеликий розмір мітингу та його мирний темп без будь-якого серйозного рівня агітації або, тим більше, насильства (порівняйте Каспаров та інші проти Росії (№ 2), № 51988/07 , § 31, 13 грудня 2016 року), Суд вважає, що поліція може приймати обґрунтовані рішення, щоб розрізняти учасників мітингу та інших.

Також, на думку Суду, мітинг може сприйматися як "публічна подія" згідно із Законом про публічні події, можливо, у випадку порушенням вимоги про попереднє повідомлення (порівняйте Каспарова та інших (№ 2), цитованих вище, §§ 39). Таким чином, поліція мала правові формальні підстави, згідно з російським законодавством.

Ніщо не говорить про те, що працівники міліції мають право складати протокол про правопорушення на місці (див. Пункт 43 вище), і, з цього приводу, не супроводжуючи до відділення міліції, виявити правопорушення було б неможливим, встановити [його] особу, щоб забезпечити належний та своєчасний розгляд справи та виконання отриманого рішення суду "(див. п. 37 вище). Більше того, як визнає уряд, в порушення ст. 27.2 КаАП, застосування ескортного заходу не було належним чином зафіксовано (див. У цьому ж сенсі, Денисенко проти Росії [Комітет], № 18322/05 , 14 лютого 2017 р.).

Щодо цивільного позову, то вивчивши наявні матеріали, Суд не був впевнений, що існували б перспективи на успіх у цьому процесі дій, що стосується компенсації за завдану моральну шкоду, заподіяну шляхом застосування процедури затримання і доставлення до відділу.

Висновки: п.1 ст. 5 Конвенції вимагає, щоб позбавлення волі вважалося вільним від свавілля, щоб цей захід вживався та виконувався відповідно до національного законодавства; він також повинен бути необхідним в обставинах і пропорційним. Якщо метою було "не допустити [особу] до скоєння злочину", національна влада повинна переконатись, серед іншого, в тому, що позбавлення волі "розумно вважається необхідним" для досягнення цієї мети за обставин справи. Наявний матеріал не свідчить про те, що вищезазначені вимоги були дотримані.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність (п.1, 5 ст.5 Конвенції).

Ключові слова: марш, опозиція влади, запобіжні заходи, сатисфакція, випадки правомірності обмеження волі, дотримання процедури затримання