Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 05 лютого 2019 року

у справі «Шамсудінова та інші проти Росії»

за заявами № 4635/08 та іншими

Щодо безрезультативного проведення досудового розслідування смерті особи

Фабула справи: заявники стверджували про неефективність розслідування вбивств органами влади, оскільки досудові розслідування неодноразово припинялися та відновлювалися впродовж тривалого періоду часу, проте винних у вбивствах родичів заявників так і не було встановлено. У заяві № 4635/08 заявниця стверджувала, що до вбивства її син був незаконно затриманий.

Скарги заявників були об’єднані Судом у зв’язку із подібністю обставин у їхніх справах і стосувалися вбивства родичів заявників, ймовірно, працівниками правоохоронних органів чи військовослужбовцями на території Чеченської Республіки.

Один з випадків стосувався родича заявника, який був заступником міністра з надзвичайних ситуацій Чеченської Республіки. Однієї ночі бронетанкова розвідувальна патрульна машина (далі - БРПМ) російських федеральних військ відкрила безпричинний вогонь по транспортному засобу Міністерства з надзвичайних ситуацій (далі- МНС) та поранила одного з колег заступника. В день, коли БРПМ прибула до приміщення МНС на ремонтні роботи, машину було визнано транспортним засобом, який брав участь у вищезазначеному інциденті. Офіцери МНС попросили, щоб транспортний засіб залишився на їх території, щоб чекати прибуття військового командира, якого повідомили про інцидент.

Екіпаж відмовився виконувати наказ, тоді заступник міністра стрибнув на військовий транспортний засіб, намагаючись не допустити його руху. БРПМ повернув башту і, відкривши вогонь, проїхав через ворота з паном на корпусі. Транспортний засіб їхав з великою швидкістю у напрямку військового командувального складу, який знаходився неподалік.

Незабаром після цього військовослужбовці відкрили вогонь по машині та розстріляли її. Автомобіль зупинився біля воріт, а пана доставили до міської лікарні, де він незабаром помер від ран.

Транспортний засіб третього заявника та родичів заявників потрапив під вогонь із кулеметів та гранатомета. В результаті нападу двох родичів заявників було вбито, а третій заявник отримав кілька вогнепальних поранень у ноги; його доставили до лікарні.

Правове обґрунтування: з огляду на твердження сторін щодо обставин вбивства родича заявників у заяві № 4635/08, № 14202/08 та № 21432/12 Суд дійшов висновку, що наявні у ньому матеріали підтверджують обгрунтованість тверджень заявників з наступних причин. У кожному із випадків родичі заявників були вбиті в районі, що знаходився під повним контролем держави, а спосіб здійснення вбивств показав, що винні не побоюювалися привернути увагу місцевих правоохоронних органів і, тим більше, що вони могли належати до органів державної влади.

Тому, за відсутності будь-якого обґрунтування, висловленого урядом, Суд вважає, що смерть родичів заявників може бути віднесена до сфери відповідальності держави, і таким чином було порушено суттєвий аспект ст.2 Конвенції.

Суд уже встановив, що кримінальне розслідування щодо зникнень у Чечні між 1999 та 2006 роками є систематичною проблемою з точки зору Конвенції. У розглянутих випадках, хоча випадки стосувалися вбивства родичів заявників, а не їх викрадення та подальшого зникнення, Суд зауважує ряд подібних вад, що робить кримінальне провадження неефективним.

Розслідування триває вже кілька років, не даючи відчутних результатів, незважаючи на послідовні твердження заявників щодо причетності державних агентів до вбивств, і численні докази, включаючи заяви очевидців, що підтверджують ці звинувачення.

Висновки: слідчим не вдалося перевірити звинувачення або допитати тих працівників міліції та/або військовослужбовців, які за словами очевидців могли бути безпосередньо відповідальними за вбивство родичів заявників. Зміст матеріалів розслідування, поданих до Суду, показує, що слідчі мали намір допитати можливих винуватців вбивства, але в кожному випадку, незважаючи на інформацію про особу та можливе місцезнаходження, вони не змогли здійснити ці кроки. Вжиття таких кроків зіграло б вирішальну роль у з'ясуванні обставин злочинів. Небажання слідчих вживати цих кроків призвело до втрати дорогоцінного часу і негативно вплинуло на загальне ведення кримінального провадження. Матеріали, якими володіє Суд, свідчать про те, що неналежне втручання слідчих призводило до зайвих затримок та втрати часу, оскільки кроки, які могли дати результат, або не були вжиті, або були вжиті лише після значних затримок.

Відтак, влада не провела ефективного кримінального розслідування обставин загибелі родичів заявників.

Констатовані порушення: право на життя (ст.2 Конвенції) в матеріальному та процесуальному аспектах (щодо пана Бугаєва, пана Юнусова, пана Абієва, пана Атабаєва); право на свободу та особисту недоторканність (ст.5 Конвенції) щодо пана Бугаєва.

Ключові слова: військові формування, військова агресія, жорстоке вбивство, притягнення винних до відповідальності, неправомірне застосування військової техніки, захист прав в умовах збройного конфлікту