Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 18 червня 2019 року

у справі «Бєлєнцов проти Республіки Молдова»

за заявою № 4457/09

Щодо порушення процедури дослідження доказів касаційний судом при прийнятті рішення по суті

Фабула справи: заявник скаржився, що кримінальне провадження проти нього не було справедливим, оскільки, скасувавши виправдувальний вирок, касаційний суд не зміг викликати його та вислухати, а також свідків, на підставі показань яких він визнав його винним. Заявник також стверджував, що його засудження касаційним судом не ґрунтувалося на належних доказах і що суддям бракує незалежності та неупередженості.

Заявникові та жінці було пред’явлено обвинувачення у торгівлі людьми та спробі організувати передачу людини до іншої країни з метою сексуальної експлуатації. Суд визнав заявника винним за пред’явленим обвинуваченням на підставі свідчень, наданих другою підозрюваною, потерпілою та двома іншими свідками. Заявник свою провину не визнавав, а заявляв, що його участь обмежувалася лише перевезенням дівчини.

Сторона обвинувачення та заявник оскаржили вирок до апеляції. Апеляційний суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала достатніх доказів того, що заявник діяв спільно з жінкою, і що суд першої інстанції ґрунтував свої висновки переважно на її свідченнях. На думку апеляційного суду, докази, надані стороною обвинувачення, не були достатніми для того, щоб встановити вину заявника поза межами розумного сумніву. На цій підставі апеляційний суд задовольнив апеляцію заявника та виправдав його за всіма пред’явленими обвинуваченнями.

Касаційний суд провів судове слухання без участі заявника та його адвоката; як вбачається з матеріалів справи, судова повістка була направлена заявникові, проте повернута без вручення, оскільки заявник не проживав за вказаною адресою. Під час провадження заявник був представлений адвокатом pro bono, і жодного зі свідків не було допитано. Зі слів заявника, його адвокат не отримував судових повісток про судове слухання. Касаційний суд скасував рішення апеляції, підтримав засудження заявника судом першої інстанції та направив справу щодо другої підозрюваної на новий розгляд.

Апеляційний суд повторно розглянув справу проти заявника без його участі та участі його адвоката. За наслідками такого перегляду суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні скарги заявника. Заявника було затримано на його робочому місці та проінформовано про рішення судів вищих інстанцій.

Заявник оскаржив рішення апеляції, стверджуючи, що рішення було постановлено за його відсутності, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях. Касаційний суд провів судове слухання за присутності заявника, його адвоката, потерпілої та сторони обвинувачення; суд зазначив, що апеляційний суд здійснював перегляд вироку лише щодо другої підозрюваної, оскільки остаточний вирок щодо заявника було прийнято раніше. Заявник подав скаргу до касаційного суду, стверджуючи, що мало місце порушення п.1 ст.6 Конвенції, оскільки його не було викликано на засідання; потерпіла також подала скаргу про те, що вона була відсутня на засіданні, і заявляла, що заявника було несправедливо засуджено, оскільки він невинний. Касаційний суд відхилив апеляції, оскільки заявника було викликано на судове засідання, і його було представлено адвокатом pro bono.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що спосіб застосування ст.6 Конвенції до провадження в апеляційних судах залежить від особливостей розгляду справи. Якщо апеляційний суд покликаний розглянути справу щодо фактів та закону та зробити повну оцінку питання про вину чи невинність заявника, він не може належним чином визначати ці питання без прямої оцінки доказів (див. Поповичі проти Молдови, № 289/04 та 41194/04 , § 68, 27.11.2007р.; Константинеску проти Румунії, №28871/95, §55, ЄСПЛ 2000-VIII; Маркос Barrios проти Іспанії , №17122/07, § 32, 21.09.2010 року).

Що стосується фактів цієї справи, Суд зазначає, що основним доказом проти заявника були заяви свідків про те, що він був залучений до схеми вивезення жінок за кордон з метою їх сексуальної експлуатації. Тому показання свідків та надана їм вага мали велике значення для вирішення справи. Апеляційний суд виправдав заявника, оскільки, заслухавши докази заявника та потерпілого, він вважав, що в доказах, висунутих обвинуваченням, недостатньо даних, що свідчать про вину заявника. При повторному розгляді справи касаційний суд не погодився з апеляційним судом щодо цінності доказів, висунутих обвинуваченням та погоджених із судом першої інстанції. При цьому суд не допитав заявника чи когось із свідків заново, а лише покладався на їхні заяви, записані у справі.

Висновки: питання, які повинен вирішити касаційний суд при засудженні та винесенні вироку не можуть бути належним чином розглянуті без прямої оцінки доказів, наданих свідками обвинувачення та без надання заявнику можливості з’явитися та захистити себе персонально.

Касаційний суд, як видається, не докладав справжніх зусиль для інформування заявника про провадження у справі. Схоже, він надіслав повістку, але після повернення поштовим відділенням він не робив жодних інших спроб зв’язатися з ним або його адвокатом.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: повноваження суду вищої інстанції, безпосередність дослідження доказів, виклик до суду, всебічність розгляду