Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 25 червня 2019 року

у справі «С.С. та інші проти Росії»

за заявами № 2236/16 та іншими

Щодо видачі обвинуваченого державі, де його буде піддано жорстокому поводженню

Фабула справи: заявники скаржилися на те, що національні органи влади не розглядали заяв про те, що заявники можуть зіткнутися з жорстоким поводженням у разі їх депортації у відповідні країни походження. Також заявники скаржилися на незаконне затримання з огляду на його тривалість.

У різні дати заявникам було пред’явлено обвинувачення в країнах їх приналежності у вчиненні злочинів з релігійних і політичних мотивів; рішення про досудове тримання під вартою заявників було постановлено за їх відсутності, а відповідні ордери про оголошення їх у міжнародний розшук були видані органами влади.

Надалі органи влади держави прийняли остаточне рішення про екстрадицію заявників, незважаючи на їх постійні заяви про те, що існує ризик застосування катувань до них та жорстокого поводження.

Правове обґрунтування: Суд встановив, що особи, видачу яких вимагала влада за обвинуваченням у злочинах з релігійних і політичних мотивів, становили групи, що піддаються реальному ризику поводження з порушенням ст.3 Конвенції у разі їх депортації до відповідних країн походження.

Суд зазначає, що національні органи не проводили перевірку скарг заявників, що вони стикаються з ризиком зазнати жорстокого поводження в своїх країнах. Суд повторює, що раніше він часто робив висновок, що депортуючи особу, обвинувачену у релігійних та політично мотивованих злочинах в цих державах, національні органи піддають її реальному ризику жорстокого поводження в країні походження. В справі Суд не знайшов доказів на підтвердження того, що на даний момент ситуація змінилася в кращу сторону.

Суд зауважує, що загальні принципи щодо позбавлення волі до депортації та наявності механізму перегляду тривалого тримання під вартою були викладені в ряді попередніх рішень (див., Чахал проти Сполученого Королівства , 15.11.1996; В.А.. та інші проти Сполученого Королівства [GC], № 3455/05 , ЄСПЛ 2009).

У рішеннях у справах " Азімов проти Росії" (№ 67474/11, 18.04.2013 р.) та " Кім проти Росії" (№ 44260/13, 17.07.2014 р.) Суд уже визнав порушення стосовно питань аналогічні тим, що в даній справі. Вивчивши всі подані до нього матеріали, Суд не знайшов жодного факту чи аргументу, здатного переконати його зробити інший висновок щодо суті цих скарг.

Висновки: запити про видачу, законопроекти про обвинувачення та постанови про тримання під вартою, були чіткими щодо їхньої підстави - заявників звинувачували у злочинах, що були релігійними та політично мотивованими. Суд вважає, що є достатньо підстав вважати, що у випадку повернення заявників у відповідні країни походження їм загрожує ризик жорстокого поводження.

Констатовані порушення: мало б місце порушення заборони катування (ст.3 Конвенції) у разі видворення заявників до країни їх приналежності, право на свободу та право на особисту недоторканність (ст. 5 Конвенції) у справах «Z.K. проти Росії» та «S.S. проти Росії».

Ключові слова: міжнародне співробітництво, запит про видачу особи, запобіжний захід, вразливі групи населення