Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 05 березня 2019 року

у справі «Тіллоєв проти Росії»

за заявою № 2120/10

Щодо жорстокого поводження з боку правоохоронних органів та відсутності ефективного розслідування цього факту

Фабула справи: заявник скаржився, що він зазнав жорстокого поводження з боку поліції та, що держава не провела ефективного розслідування його скарг..

Заявник був затриманий за підозрою у вчиненні нападу та зґвалтуванні. За твердженнями заявника, під час перебування у відділенні поліції ставлення до нього було жорстоким, окрім того, його побили з метою змусити зізнатись у злочинах. Руки заявника були зафіксовані кайданками, після чого працівники поліції наносили удари руками та ногами по його обличчю та тілу. Заявник звертався до прокуратури зі скаргами на жорстоке з ним поводження з боку працівників правоохоронних органів і застосування фізичної сили, однак органи прокуратури не встановили складу злочину в діях працівників правоохоронних органів, а наявність тілесних ушкоджень пояснили спричиненням шкоди заявником самому собі.

Правове обґрунтування: Суд зауважує, що після певного часу перебування під вартою в поліції у заявника було встановлено тілесні ушкодження, які зафіксував судово-медичний експерт та медичні установи. За словами судово-медичного експерта, травми були наслідком не менше двадцяти трьох ударів від тупих предметів з обмеженою площею поверхні. Суд вважає, що травми могли, виникнути в результаті передбачуваного жорстокого поводження з боку співробітників поліції.

Вищезазначені фактори є достатніми для того, щоб створити презумпцію на користь розповіді про події заявника та переконати Суд у тому, що твердження заявника про жорстоке поводження під вартою поліції були достовірними.

Факт, що протягом початкового періоду передбачуваного жорстокого поводження заявника тримали у відділенні міліції і його допитували працівники поліції протягом ночі, не даючи можливості скористатися доступом до адвоката та іншими правами підозрюваних у кримінальному провадженні свідчить про особливу вразливість заявника щодо працівників міліції.

Суд повторює свій висновок про те, що влада зобов'язана порушити кримінальне провадження та провести належне кримінальне розслідування, в рамках якого проводиться повний комплекс слідчих заходів.

Уряд підтримував висновки слідчого комітету про те, що тілесні ушкодження заявника були наслідком законного застосування сили з боку міліції та нанесені їм самої шкоди. Суд зазначає, що ці висновки беззастережно ґрунтувалися на заявах тих же працівників міліції, які нібито жорстоко поводились із заявником Суд встановлює, що поліція піддала заявника нелюдському і принизливому поводженню (див. Горщук проти Росії , № 31316/09, § 33, 6.10.2015 року; Олександр Андреєв проти Росії, № 2281/06 , §§56 - 62, 23.02.2016 р.; і Леонід Петров проти Росії , №52783/08, §§ 65-76, 11.10.2016 року).

Висновки: заяви заявника про його травми внаслідок жорстокого поводження з поліцією були відхилені слідчим комітетом. Слідчі ґрунтували свої висновки на результатах досудового розслідування, яке є початковою стадією розгляду кримінальної скарги за російським законодавством і, як правило, має супроводжуватися відкриттям кримінальної справи та проведенням розслідування, якщо зібрана інформація розкрила елементи кримінального правопорушення (див. Ляпін проти Росії, 46956/09, п. 129, 24.07.2014 р.). П'ять рішень слідчих про відмову у порушенні кримінальної справи щоразу скасовувались слідчими органами за те, що вони ґрунтувалися на неповному розслідуванні та було призначено нове розслідування.

Слідчий комітет не провів ефективного розслідування заяв заявника про жорстоке поводження поліції, як цього вимагає ст.3 Конвенції.

Констатовані порушення: заборона катування (ст.3 Конвенції).

Ключові слова: доведення факту побиття, вибиття показань, фізичне насильство над затриманим, зловживання службовими повноваженнями з боку правоохоронців, бездіяльність слідчих органів