Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 12 січня 2012 року

у справі «Фельдман проти України» (№ 2)

за заявою № 42921/09

Щодо позбавлення підозрюваного права взяти участь у похороні

Фабула справи: заявник був віце-президентом, засновником та власником контрольного пакету акцій банку. Правоохоронні органи порушила кримінальну справу за обвинуваченням керівництва банку в ухиленні від сплати податків, а також було порушено іншу кримінальну справу за обвинуваченням керівництва банку у зловживанні службовим становищем. Заявника було затримано та з цієї дати він тримався під вартою як підозрюваний до його засудження міським судом. Заявник скаржився на відмову національних органів надати йому дозвіл на побачення з родичами під час його попереднього ув’язнення, а також на те, що йому не було дозволено відвідати похорон свого батька.

Правове обґрунтування: будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див серед інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII). Згідно з практикою Суду, стаття 8 Конвенції не гарантує особі, яка тримається під вартою, безумовне право на отримання дозволу відвідати похорон родича. У той же час Суд наголошує на тому, що навіть якщо природа становища особи, яка тримається під вартою, передбачає застосування різноманітних обмежень прав і свобод, кожне з таких обмежень, тим не менш, повинно бути виправдане як необхідне у демократичному суспільстві (див. вище рішення у справі «Лінд проти Росії» (Lind v. Russia), п. 94). Держава може відмовити особі у праві взяти участь у похороні її батьків тільки якщо для цього існують вагомі підстави та якщо неможливо знайти альтернативне рішення (див. вище рішення у справі «Плоський проти Польщі» (Ptoski v. Poland), п. 37).

Висновки: у цій справі особисте становище заявника взагалі не оцінювалося національними органами, і він був позбавлений права взяти участь у похороні свого батька тільки на тій підставі, що національне законодавство не передбачало такої можливості. На думку Суду, така не обмежена будь-якими умовами відмова заявникові у тимчасовому звільненні за сімейними обставинами та відсутність будь-якого іншого рішення, яке б надало йому змогу відвідати похорон його батька, не відповідає обов’язку держави оцінити кожне окреме клопотання по суті та довести, що обмеження права особи на відвідання похорону родича було «необхідним у демократичному суспільстві». У світлі вищезазначеного Суд доходить висновку, що у цьому відношенні також мало місце порушення статті 8 Конвенції.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції).

Ключові слова: втручання органу державної влади, взяття участі у похороні родича, етапування на похорон