Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 15 листопада 2012 року

у справі «Ніколаєнко проти України»

за заявою № 39994/06

Щодо надання доступу до юридичної допомоги у Верховному Суді України

Фабула справи: органи прокуратури порушили кримінальну справу за фактом вбивства літньої самотньої жінки, яку було знайдено задушеною та зі зв'язаними руками і ногами в її домі. Судово-медичний експерт виявив на тілі пані ушкодження, включаючи переломи ребер. Заявнику було пред'явлено обвинувачення у вчиненні вбивства пані.Також було проведено його допит у присутності захисника. Заявника, як стверджувалось, було побито з метою отримання від нього визнавальних показань. Досудове слідство було завершено та справу було передано до апеляційного суду для розгляду по суті. Суд першої інстанції визнав заявника та ще одну жінку винними у вчиненні вбивств двох пані за обтяжуючих обставин, у замаху на вбивство ще одної, a також у розбійних нападах на цих потерпілих. Він призначив заявникові покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Касаційний суд залишив касаційну скаргу заявника без задоволення, зазначивши, що висновки суду першої інстанції були належним чином обґрунтовані та підтверджені доказами, включаючи визнавальні показання підсудних, а жодних процесуальних порушень у справі виявлено не було. Заявник скарживсяна те, що:

1. протягом досудового слідства та судового розгляду він не отримував юридичної допомоги, за винятком деяких періодів;
2. призначені йому слідством захисники не надавали ефективної допомоги;
3. він не отримував юридичної допомоги під час провадження у касаційному суді.

Правове обґрунтування: Суд зауважує, що підпункт «с» пункту 3 статті 6 Конвенції додає до права обвинуваченого на юридичну допомогу дві умови. Перша, «брак достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника», у цій справі не є предметом спору. Отже, єдиним питанням, яке залишається з'ясувати Суду, є те, чи вимагали «інтереси правосуддя» надання заявникові безоплатної юридичної допомоги.

Спосіб, в який мають застосовуватись пункт 1 та підпункт «с» пункту 3 статті 6 Конвенції щодо провадження в судах апеляційної або касаційної інстанцій, залежить від конкретних рис: провадження, проведене в рамках національного правопорядку, слід розглядати в цілому, та враховуючи роль у ньому апеляційного або касаційного суду (див. рішення у справах «Тваліб проти Греції» (Twalib v. Greece), від 9 червня 1998 року, п. 46, Reports 1998-IV, та «Грейнджер проти Сполученого Королівства» (Granger v. the United Kingdom), від 28 березня 1990 року, п. 44, Series A, № 174).

У цій справі не ставиться під сумнів те, що після засудження заявника судом першої інстанції він був позбавлений юридичної допомоги захисника. Засідання Верховного Суду України проводилося за відсутності захисника, який представляв інтереси заявника. Суд не може прийняти твердження Уряду, що заявник не порушив це питання перед Верховним Судом України. У його заявах до Верховного Суду України чітко сказано, що він бажає отримати юридичну допомогу на цьому етапі провадження (див. пункт 36 вище).

Висновки: Суд доходить висновку, що інтереси правосуддя вимагали надання заявникові доступу до юридичної допомоги у Верховному Суді України. Отже, Суд констатує, що було порушення підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції у поєднанні з пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Констатовані порушення: право на справделивий суд (п.1, підпункт “с” п.3 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: правова допомога, адвокат, жорстоке поводження, довічне позбавлення волі, насильницькі дії