Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 27 січня 2011 року

у справі «Бортнік проти України»

за заявою № 39582/04

Щодо засудження обвинуваченого на підставі його зізнавальних показань, які отримано за відсутності захисника

Фабула справи: 1 жовтня 2002 року заявника було взято під варту за підозрою у вчиненні злочину. Під час допиту в якості підозрюваного заявник надав детальні пояснення, як він вчиняв відповідний злочин. Крім того, він відмовився від захисника. 4 жовтня 2002 року заявнику було пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину. Того ж дня заявник визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину. Як стверджував заявник, для отримання цього зізнання працівники органів внутрішніх справ застосовували до нього заходи фізичного та психологічного впливу. Після повернення судом справи на додаткове розслідування дії заявника було перекваліфіковано. 28 січня 2003 року заявнику було призначено захисника. 12 травня 2003 року заявника було допитано в присутності його захисника, після чого він відмовився від усіх зізнавальних показань, які він давав раніше. 25 листопада 2003 року апеляційний суд визнав заявника винним у вчиненні злочину, зокрема, посилаючись на зізнання заявника. Заявник скаржився, що його право на захист було порушено за пп. (с) п. 3 ст. 6 Конвенції.

Правове обґрунтування: Суд наголошує на важливості стадії розслідування для підготовки кримінального провадження, оскільки докази, отримані під час цієї стадії, визначають рамки, в яких правопорушення, щодо вчинення якого було пред’явлено обвинувачення, буде розглядатись в суді першої інстанції. Таким чином, п. 1 ст. 6 Конвенції вимагає, як правило, щоб доступ до захисника надавався з першого допиту підозрюваного, здійснюваного працівниками органів внутрішніх справ, якщо неможливо продемонструвати з посиланням на конкретні обставини справи, що існують неспростовні підстави для обмеження такого права (див. рішення у справі «Сальдуз проти Туреччини» (Salduz v. Turkey) [ВП], № 36391/02, пункти 54–55, від 27 листопада 2008 року). Право на захист буде в принципі непоправно порушено, якщо при засудженні судом використовуватимуться зізнавальні покази, отримані працівниками органів внутрішніх справ під час допиту без участі захисника (там же; див. також рішення у справах «Пановіц проти Кіпру» (Panovits v. Cyprus), № 4268/04, пункти 84–86, від 11 грудня 2008 року, та «Піщальніков проти Росії» (Pishchalnikov v. Russia), № 7025/04, пункти?90–92, від 24 вересня 2009 року).

Ст. 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись — відкрито чи опосередковано — від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» (Kwiatkowska v. Italy), № 52868/99, від 30 листопада 2000 року, та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» (Pishchalnikov v. Russia), № 7025/04, пункт 77, від 24 вересня 2009 року). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» (Poitrimol v. France), від 23 листопада 1993 року, пункт 31, Series A № 277-A).

Висновки: засудження заявника за вчинення вбивства ґрунтувалось головним чином на показаннях, наданих за відсутності його захисника під час досудового слідства. Заявник визнавав себе винним лише в присутності слідчого та під час відтворення обстановки і обставин подій, де не було його захисника. Будь-які інші можливі докази винуватості заявника мали непрямий характер. Суд вже постановляв у подібних ситуаціях, що, хоча заявник мав можливість оскаржити докази щодо нього в суді першої інстанції та пізніше в його скаргах, відсутність захисника під час перебування заявника під вартою в органах внутрішніх справ, могла непоправно вплинути на його право на захист (див. вищезазначене рішення у справі Сальдуз (Salduz), пункти 56–62).

Констатовані порушення: право на захист (пп. (с) п. 3 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: правова допомога, справедливий судовий розгляд, допустимість доказів