Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 14 жовтня 2010 року

у справі «Хайредінов проти України»

за заявою № 38717/04

Щодо необґрунтованого тримання під вартою

Фабула справи: заявник після допиту слідчим в якості свідка був затриманий в приміщенні міліції за підозрою у вчиненні хуліганства із застосуванням зброї. Міським судом заявнику було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Міський суд визнав заявника винним у вчиненні хуліганства із застосуванням зброї, а також в умисному спричиненні середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень і призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі. Апеляційний суд залишив вирок без змін. Касаційний суд змінив цей вирок, визнавши заявника винним у вчиненні хуліганства без застосування зброї та в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень і зменшивши йому покарання. Заявник скаржився на те, що тримання його під вартою було свавільним. Заявник скаржився на те, що його продовжуване тримання під вартою не ґрунтувалось на достатніх та відповідних підставах.

Правове обґрунтування: Суд наголошує, що ст.5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у "демократичному суспільстві" у розумінні Конвенції (див. рішення у справах "де Вілде, Оомс і Версип проти Бельгії" (De Wilde, Ooms and Versyp v. Belgium), від 18.06.1971 року, п.65, Серія A N 12, та "Вінтерверп проти Нідерландів" (Winterwerp v. the Netherlands), від 24.10.1979 року, п.37, Серія A N 33). Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції (див. рішення у справі "Вікс проти Сполученого Королівства" (Weeks v. the United Kingdom), від 2.03.1987 року, пункт 40, Серія A N 114). Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення у справах "Лабіт проти Італії" (Labita v. Italy) [ВП], N 26772/95, п.170, ECHR 2000-IV).

Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення у справі "Нештак проти Словаччини" (Nestak v. Slovakia), N 65559/01, п.74, від 27.02.2007 року).

Таким чином, Суд вважає, що тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) п.1 ст.5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності.

Висновки: Суд зазначає, що на момент взяття заявника під варту йому було близько двадцяти років, він не мав судимості та мав постійне місце проживання, де, як підтвердили місцеві органи влади, він мав добре налагоджені соціальні зв'язки. Як вбачається з відповідних постанов суду, жоден із цих факторів не брався до уваги національними судами при ухваленні ними рішення про взяття заявника під варту. Крім того, здійснюючи оцінку особистості заявника, національні суди вирішили посилатися виключно на негативні характеристики та не враховували позитивні. Посилаючись на тяжкість обвинувачень та наявність ризику його ухилення від слідства і суду, національні суди не надали жодної оцінки беззаперечному дотриманню заявником вимог слідчого щодо явки до нього протягом більше ніж місяця до його затримання, а також відсутності будь-яких спроб з його сторони вплинути у будь-який спосіб на хід розслідування (див., для порівняння, рішення у справі "Павлік проти Словаччини" (Pavlik v. Slovakia), N 74827/01, пункт 95, від 30 січня 2007 року). Також не було розглянуто можливість застосування менш суворих запобіжних заходів, таких як підписка про невиїзд або застава, які могли б забезпечити доступність заявника для розслідування та судового розгляду. У світлі вищезазначеного Суд вважає, що за обставин цієї справи національні органи влади не надали належного обґрунтування для виправдання позбавлення заявника свободи, яке відповідно вважається свавільним.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність ( п.1,3 ст.5 Конвенції).

Ключові слова: запобіжний захід, надмірні строки тримання під вартою, підстави тримання під вартою