Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 28 жовтня 2010 року

у справі «Літвінова проти України»

за заявою № 36223/06

Щодо надмірної тривалості цивільного провадження

Фабула справи: заявниця звернулася до міського суду з позовом до свого колишнього роботодавця про стягнення заборгованості. Суд задовольнив позов та присудив їй певну суму заборгованості. Заявниця оскаржила рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами. Суд задовольнив заяву та відкрив провадження, але залишив це рішення без змін. На підставі протесту рішення суду було скасовано. Згодом рішенням суду першої інстанції заявниці було відмовлено. Апеляційний суд залишив без змін вказане рішення. Заявниця стверджувала, що вона не брала участі в засіданні з розгляду апеляційної скарги, оскільки вона не була поінформована про нього. Касаційний суд відмовила заявниці у задоволенні її касаційної скарги на рішення судів нижчих інстанцій, визнавши її необґрунтованою. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (995_004) заявниця скаржилася, що тривалість провадження у її справі була несумісною із вимогою "розумного строку".

Правове обґрунтування: суд нагадує, що розумність тривалості провадження повинна визначатись у світлі відповідних обставин справи та з огляду на такі критерії: складність справи, поведінка заявниці та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявника (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France) [ВП], N 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).

Суд часто констатує порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) у справах, подібних до цієї (див., наприклад, рішення у справах: "Павлюлинець проти України" ( 980_429 ) (Pavlyulynets v. Ukraine), зазначене вище, п. 53, "Мороз та інші проти України" ( 974_167 ) (Moroz and Others v. Ukraine), N 36545/02, п. 62, від 21 грудня 2006 року, та "Головко проти України" ( 974_188 ) (Golovko v. Ukraine), зазначене вище, п. 65).

Висновки: Суд зазначає, що лише складність цієї справи та поведінка заявниці не можуть пояснити загальну тривалість провадження. З іншого боку, Суд зазначає, що розгляд справи в районному суді тривав три роки і три місяці (див. пункти 9-10, зазначені вище) та у Верховному Суді України - два роки та чотири місяці (див. пункт 12, зазначений вище). Суд також зазначає, що декілька разів розгляд справи було відкладено, головним чином, у зв'язку з відсутністю судді або неявкою відповідача (див. пункт 13, зазначений вище). За цих обставин Суд вважає, що відповідальними за тривалість провадження були національні суди.

Констатовані порушення: право на справделивий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: розумність строків судового розгляду