Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 15 березня 2012 року

у справі «Папазова та інші проти України»

за заявами № 32849/05 та іншими

Щодо надмірності строків провадження у трудових спорах

Фабула справи: усі заявники в різний час та до різних місцевих судів звернулися з цивільними позовами до їхніх колишніх роботодавців, вимагаючи поновлення на роботі та сплати пов'язаних з цим виплат, а також відшкодування шкоди за їхні стверджувані несправедливі звільнення. Суд вважає, що відповідно до п.1 правила 42 Регламенту суду заяви мають бути об'єднані з огляду на спільність їхнього юридичного підґрунтя (див. рішення від 15.11.2011 року у справі «Петров та інші проти України» (Petrov and Others v. Ukraine), заяви №№ 44654/06, 32525/08 та 35537/08, п. 31). Заявники скаржилися на тривалість проваджень у їхніх справах у національних судах (першого провадження у справі першого заявника). Перший та четвертий заявники, крім того, посилались у цьому зв'язку на відсутність ефективного засобу юридичного захисту. Усі заявники також скаржилися на результати та несправедливість проваджень у національних судах, а перший заявник, крім того, скаржився на тривалість другого та третього провадження.

Правове обґрунтування: суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див., серед багатьох інших судових рішень, рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], заява № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII). Суд також вважає, що у трудових спорах вимагається особлива ретельність, зважаючи на те, що ці провадження мали незаперечну важливість для заявників, а ступінь важливості предмета спору для заявників спонукав до оперативності при прийнятті рішень щодо їхніх вимог (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 27.02.1992 року у справі «Руотоло проти Італії» (Ruotolo v. Italy,), Series А № 230-D, С. 39, п. 17; рішення від 30.11.2006 року у справі «Красношапка проти України» (Krasnoshapka v. Ukraine), заява №. 23786/02, пп. 46-47). Суд неодноразово виявляв порушення п.1 ст.6 Конвенції у справах, що піднімали питання, аналогічні тим, що порушувались у цій справі (див. згадане вище рішення справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France).

Висновки: в цій справі тривалість провадження була надмірною та несумісною з вимогою «розумного строку».

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції)

Ключові слова: розумність строків виконання рішення суду, трудові правовідносини