Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 14 жовтня 2010 року

у справі «Щокін проти України»

за заявою № 23759/03

Щодо неправомірного збільшення розміру податку

Фабула справи: заявник подав до податкових контролюючих органів декларацію про доходи. На підставі декларації заявнику було перераховано суму прибуткового податку, сплачену заявником, через, що він отримав податкове повідомлення про стягнення з нього додаткової податкової заборгованості. Заявник звернувся до місцевого суду з вимогою про скасування цього повідомлення. Міський суд задовольнив позовні вимоги заявника та скасував податкове повідомлення. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції. Касаційний суд залишив рішення апеляційного суду без змін. Наступного року заявник знову подавав декларацію про доходи. Після цього податкові органи надіслали податкове повідомлення про стягнення податкової заборгованості. Міський суд відмовив у задоволенні позовних вимог заявника. Апеляційний та касаційний суди залишили рішення без змін. Наступного року та ж сама ситуація повторилася. Рішення судів за змістом були ідентичними. Заявник скаржився на порушення його майнових прав, стверджуючи, що здійснення податковими органами перерахунку та збільшення розміру його прибуткового податку не відповідало закону.

Правове обґрунтування: перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, п.58, ЄСПЛ 1999-II). Суд визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, п.п.190 та 191, ECHR 2006-V).

Висновки: суд дійшов висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним для цілей ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Констатовані порушення: право мирно володіти своїм майном (ст.1 Першого Протоколу до Конвенції).

Ключові слова: майно, прибутковий податок, заборгованість зі сплати податків, прогресивне оподаткування