Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 03 березня 2011 року

у справі «Меркулова проти України»

за заявою № 21454/04

Щодо неефективного розслідування смерті особи

Фабула справи: 30 квітня 1997 року син заявниці був побитий своїм знайомим А.Я. Наступного дня його стан погіршився та його було поміщено до лікарні на стаціонарне лікування. 14 травня 1997 року після декількох операцій він помер у лікарні. Заявниця скаржилася, що розслідування обставин смерті сина, яке проводилось державними органами, не було ретельним, наслідком чого була його неефективність, а тривалість кримінального провадження щодо А.Я. була надмірною. Вона посилалась на ст. 2 Конвенції.

Правове обґрунтування: ст. 2 Конвенції опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті застосування сили (див., mutatis mutandis, рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Кайя проти Туреччини» (Kaya v. Turkey), п. 86, Reports of Judgments and Decisions 1998-I). Задля досягнення такої мети форми розслідування можуть бути різними в залежності від обставин, оскільки обов'язок його проведення не є обов'язком досягти результату, це обов'язок вжити заходів. Органи державної влади повинні були вжити всіх необхідних заходів для отримання доказів, які стосуються справи (див. рішення у справі «Гонгадзе проти України» (Gongadze v. Ukraine), заява № 34056/02, п. 176, ECHR 2005-XI).

Ст. 2 Конвенції не будуть виконані, якщо захист, який надається національним законодавством, існує лише у теорії. Він також повинен ефективно працювати на практиці, що вимагає оперативного розгляду справи без непотрібних затримок (див. рішення у справі «Шиліг проти Словенії» (Silin v. Slovenia) [ВП], заява № 71463/01, п. 195, ECHR 2009-...). Очевидно, що можуть існувати складнощі та перепони, які перешкоджають його прогресу. Однак негайна реакція органів державної влади при розслідуванні використання сили, що спричинила смерть, або зникнення, є важливою для забезпечення громадської впевненості в дотриманні ними принципу верховенства права у попередженні будь-яких ознак змови або поблажливості до незаконних дій (див., в якості нещодавнього прикладу, рішення від 10 грудня 2009 року у справі «Дудник проти України» (Dudnyk v. Ukraine), заява № 17985/04, п. 33).

Висновки: зважаючи на відсутність всебічного підходу до збирання доказів протягом досудового розслідування, недостатність дій національних органів при встановленні місця перебування А.Я. протягом шести років, поки він переховувався, та різні затримки і направлення справи до судів нижчої інстанції, які мали місце протягом провадження щодо нього, Суд вважає, що затримка забезпечення його засудження, що тривала близько тринадцяти років, є несумісною із зобов'язанням держави за ст. 2 Конвенції щодо здійснення ефективного розслідування підозрілих смертей.

Констатовані порушення: право на життя (ст. 2 Конвенції).

Ключові слова: розумність строків, досудове слідство, позбавлення життя, строк досудового розслідування, строк судового розгляду, орган правопорядку