Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 02 грудня 2010 року

у справі «Ратушна проти України»

за заявою № 17318/06

Щодо порушення права на повагу до житла

Фабула справи: в помешканні заявниці був проведений обшук з метою відшукання викрадених речей, зброї та наркотичних засобів. Слідчий виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом виявлення наркотичних засобів та патронів, оскільки вони були виявлені у місцях, непридатних для зберігання, та з огляду на неможливість довести вину сина заявниці. Заявниця подала скаргу на незаконне проведення обшуку її житла. Вона вимагала притягнути відповідних працівників міліції до кримінальної відповідальності. Кримінальна справа щодо них закривалася сім разів з відсутністю corpus delicti в діях працівників міліції та у подальшому знову порушувалась після того, як відповідні постанови слідчих були скасовані органами прокуратури або судами у зв’язку з неповнотою дізнання. У підсумку обшук в помешканні заявниці не визнали незаконним. Заявниця також зверталася з цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з проведенням обшуку, але міський суд відмовив у задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі, встановивши, що позов мав розглядатись в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. Касаційний суд скасував ухвалу апеляційного суду та повернув справу на новий розгляд. Апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та повернув справу на новий розгляд до міського суду. На момент подання заяви справа перебуває на розгляді в міському суді. Заявниця скаржилась на порушення її права на повагу до житла, наводячи, зокрема, такі доводи: обшук від 15 березня 2002 року був необґрунтованим, він здійснювався на підставі постанови про проведення обшуку з неправильно зазначеною адресою і вона не підлягала оскарженню, обшук всього домогосподарства був проведений неправомірно, грубо і працівники міліції підкинули наркотичні засоби та патрони. Вона посилалась на статтю 8 Конвенції.

Правове обґрунтування: суд нагадує, що коли держави вважають за необхідне вдаватися до таких заходів, як обшуки житлових приміщень, з метою отримання доказів факту вчинення правопорушень, Суд буде оцінювати, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та чи було дотримано принцип пропорційності. Суд також буде вивчати наявність у національному законодавстві ефективних гарантій від зловживань та свавілля та перевіряти, як ці гарантії працюють в окремому випадку, який розглядається. Критерії, які слід брати до уваги в цьому контексті (але не обмежуватись ними), - це спосіб та обставини, за яких було ухвалено постанову про проведення обшуку, інші докази, доступні на той час, а також зміст та обсяг постанови. При цьому особлива увага має приділятись гарантіям, застосованим з метою обмежити розумними рамками вплив цього заходу (див. вищезазначене рішення у справі «Бак проти Німеччини» (Buck у. Germany), п.п.44-45).

Повертаючись до справи, яка розглядається, Суд зазначає, що обшук житла заявниці був проведений на підставі постанови, прийнятої Тростянецьким судом, і, таким чином, була предметом судового контролю. Проте лише цей факт сам по собі не обов’язково призведе до наявності достатніх гарантій від зловживань (див. вищезазначену ухвалу у справі «Кронін проти Сполученого Королівства» (Cronin v. United Kingdom). Оцінюючи, чи було втручання з боку держави пропорційним, Суд має розглядати особливі обставини кожної справи (див., наприклад, рішення від 16 грудня 1997 року у справі «Камензінд проти Швейцарії» (Camenzind v. Switzerland), пункт 45, Reports of Judgments and Decisions 1997-VIII).

Оскаржуваний обшук проводився в рамках розслідування крадіжки в місцевому продуктовому магазині, у вчиненні якої міліція підозрювала дорослого сина заявниці. Суд визнає, що завдання виявлення доказів злочину може потребувати проведення обшуку в приміщеннях третьої сторони (див. для порівняння «Бак проти Німеччини» (Buck v. Germany), заява № 41604/98, пункт 48, ECHR 2005-IV). Однак, цей фактор слід враховувати при застосуванні оцінки пропорційності.

Суд зазначає, що для санкціонування проведення обшуку житла чи іншої власності закон вимагає, аби суди України були переконані у наявності достатніх підстав вважати, що речі, які розшукуються, можуть бути знайдені там (див. вище пункт 41).

Висновки: постанова про проведення обшуку була досить конкретною за змістом і містила чітке та детально описане посилання на розслідувану крадіжку із зазначенням викрадених речей та їхньої вартості (див. вище пункт 7). Таким чином, Суд вважає, що обшук житла заявниці, на який вона скаржилась, ґрунтувався на відповідних та достатніх підставах і супроводжувався адекватними гарантіями від зловживань та свавілля. Таким чином, Суд не вважає його непропорційним переслідуваній меті.

Констатовані порушення: право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції). Не встановлено порушення права на повагу до житла (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: приватна власність, обґрунтування проведення обшуку, підстави проведення обшуку