Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 02 вересня 2010 року

у справі «Федіна проти України»

за заявою № 17185/02

Щодо розумності тривалості цивільного провадження

Фабула справи: син заявниці під час відпочинку зі знайомим помер. Вони побачили дріт, який звисав з дерев'яної опори ліній електропередач і колихався у воді. Син заявниці, сказавши, що дріт не є небезпечним та його необхідно витягнути, ступив у воду та намагався витягнути дріт з річки. Схопившись за дріт, він закричав, упав у воду і помер. Було проведена перевірки електричної мережі в місці нещасного випадку. Заявниця звернулась до прокуратури із заявою про проведення перевірки обставин смерті її сина, стверджуючи, що його смерть була спричинена халатністю та недбалістю з боку відповідальних осіб, оскільки вона не полагодила обірвані лінії електропередач, тоді як мешканці села неодноразово повідомляли про відсутність електропостачання. У відкритті кримінального провадження було відмовлено. Заявниця звернулась до районної прокуратури із заявою про проведення додаткової перевірки обставин смерті її сина та порушення кримінальної справи. У відкритті кримінальної справи також було відмовлено через відсутність складу злочину. Заявниця багато разів ініціювала відкриття провадження, але безуспішно. Також заявницею було подано цивільний позов про відшкодування моральної шкоди. Міський суд відмовив у задоволенні позову заявниці. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши, що за законом власник джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений від відповідальності лише у двох випадках: наявність непереборної сили або умисних дій потерпілого. Касаційний суд залишив рішення апеляційного суду без змін. Заявниця скаржилася, що затримки, які мали місце при проведенні перевірки, вплинули на тривалість ініційованих нею цивільних проваджень.

Правове обґрунтування: Суд нагадує, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних державних органів (див., серед інших джерел, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], заява № 25444/94, пункт 67, ЕСПЛ 1999-II). Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які підіймають питання, подібні до тих, що розглядаються у цій справі (див. рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France), зазначене вище).

Висновки: саму відповідальність за тривалість перевірки несуть національні державні органи, які не здійснили її з належною ретельністю. З урахуванням своєї практики з цього питання, Суд вважає, що в цій справі тривалість провадження була надмірною та несумісною з вимогою «розумного строку», навіть якщо виключити із загальної тривалості провадження період затримки, спричинений заявницею.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: неефективність розслідування смерті, право вимагати притягнення третіх осіб до кримінальної відповідальності, право вимагати засудження за вчинення злочину