Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 30 вересня 2010 року

у справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України»

за заявою № 12451/04

Щодо незаконного проведення обшуку

Фабула справи: заявники є подружжям. Одного дня невстановлена особа розбила шість вікон у будинку поруч із квартирою заявників. За цим фактом було порушено кримінальну справу. Міліція винесла постанову про проведення обшуку в квартирі заявника підозрюючи, що він міг бути причетним до цих подій. Коли син заявників святкував свій день народження разом із друзями, працівники міліції зайшли до квартири з метою проведення обшуку. Заявниця, яка перебувала на ранньому строці вагітності, заперечувала проти обшуку, заявивши, що постанова про обшук не містить обґрунтованих пояснень щодо причетності її чоловіка до злочину чи щодо необхідності проведення обшуку квартири. У відповідь працівники міліції, як стверджується, почали погрожувати їй та провели обшук квартири в присутності гостей. Заявники подали позов до міського суду, вимагаючи визнання обшуку у їх квартирі безпідставним та незаконним. Суд відхилив вимоги заявниці. Апеляційний суд відмовив у задоволенні вимог заявниці. Касаційний суд відхилив касаційну скаргу заявників як необґрунтовану. Заявники стверджували, що проведення обшуку в їхній квартирі становить порушення ст.8 Конвенції. Заявниця скаржилася за ст.6 Конвенції, що розгляд національними судами її позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного обшуку, був несправедливим.

Правове обґрунтування: суд вважає, що обшук, про який ідеться, становив втручання у право заявниці на повагу до її приватного життя та її житла. Залишається вирішити питання, чи було це втручання виправданим з точки зору п.2 ст.8 Конвенції і, зокрема, чи було воно - для цілей цього пункту - здійснене «згідно із законом». Суд повторює, що словосполучення «згідно із законом» у п.2 ст.8 Конвенції, по суті, стосується національного законодавства і встановлює обов’язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм (див. рішення від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine), заява № 11901/02, п. 49). Суд звертається до своїх висновків у п.п.34 і 35 вище і зазначає, що заявниці не потрібно було подавати ще один цивільний позов, обґрунтовуючи його виключно положеннями Цивільного кодексу, оскільки вона вже посилалася на ці правові норми у своєму першому позові. Суд також зазначає, що, розглянувши її позов, національні суди дійшли висновку, що шкода, завдана незаконними процесуальними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, могла бути відшкодована лише у випадках, передбачених Законом про відшкодування шкоди, який вони вважали lех specialis по відношенню до Цивільного кодексу. Національні суди також постановили, що заявниця не може вимагати відшкодування за Законом про відшкодування шкоди, оскільки вона не була безпосередньо залучена до відповідної кримінальної справи. Отже, позиція національних судів свідчить про те, що будь-який цивільний позов заявниці - з посиланням на положення Цивільного кодексу України або Закону про відшкодування шкоди, чи на положення Кодексу в поєднанні з положеннями Закону - був би відхилений. Суд зазначає, що внаслідок такого обмежувального тлумачення національного закону захист прав заявниці на національному рівні не було забезпечено повною мірою.

Висновки: суд вважає, що втрата заявницею статусу жертви вирішальною мірою залежала від відшкодування, якого заявниця безуспішно вимагала. Тому Суд вважає, що, оскільки заявниці не було присуджено відшкодування шкоди, вона може й далі вважати себе жертвою порушення ст.8 Конвенції. Суд також визнає, що, оскільки зазначене втручання суперечило національному законодавству, як це встановили національні органи, таке втручання не відповідало вимозі законності, передбаченій ст.8 Конвенції. Суд вважає, що розгляд позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного обшуку, був несправедливим.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст.8 Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ключові слова: слідчі дії, обов’язок держави відновлювати порушені права, визнання обшуку незаконним