Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 15 листопада 2012 року

у справі «Єрохіна проти України»

за заявою № 12167/04

Щодо визнавальних показань, отриманих за відсутності захисника

Фабула справи: заявниця була затримана за підозрою у вбивстві своєї подруги. Було складено протокол затримання. При цьому слідчий повідомив заявницю про її право на захисника та право не давати показання щодо себе. Заявниця підписала протокол та дописала: «на даний момент від послуг адвоката відмовляюсь». Після допитів заявницю було поміщено до місць обмеження волі, де вона, за її словами, страждала у зв'язку з відсутністю належних санітарно-гігієнічних умов: камера була темною, вологою та брудною, водопостачання - нерегулярним. Згодом заявниця, вважаючи, що її друг не знайшов адвоката, написала явку з повинною, зізнавшись у вбивстві. Місцевий суд постановив про взяття під варту заявниці. Органами прокуратури було порушено щодо заявниці кримінальну справу за фактом крадіжки у вбитої ювелірних виробів та об'єднав обидві справи щодо заявниці в одне провадження. Суд першої інстанції визнав заявницю винною у вбивстві та крадіжці та призначив їй покарання у вигляді позбавлення волі. Апеляційний суд залишив вирок заявниці без змін. Касаційний суд залишив вирок без змін як обґрунтований. Твердження заявниці про психологічне жорстоке поводження та порушення її права на захист були відхилені як необґрунтовані. Заявниця скаржилась на те, що вона зазнала психологічного тиску та погроз з боку правоохоронних органів та що у цьому зв'язку не було проведено ефективного розслідування. Заявниця скаржилась на те, що на початковому етапі кримінального провадження щодо неї їй не було надано доступ до захисника та що це вплинуло на справедливість вищезазначеного провадження.

Правове обґрунтування: Суд повторює, що п.1 ст.6 Конвенції вимагає, щоб доступ до захисника надавався, як правило, з першого допиту підозрюваного працівниками міліції, за винятком випадків, коли за конкретних обставин відповідної справи буде продемонстровано, що існують вагомі підстави для обмеження такого права. Проте, навіть коли вагомі підстави можуть у виняткових випадках виправдовувати відмову у доступі до захисника, таке обмеження, незважаючи на його підстави, не повинно порушувати права обвинуваченого за ст.6 Конвенції. Право на захист буде в принципі непоправно порушено, якщо визнавальні показання, отримані під час допиту правоохоронними органами без доступу до захисника, використовуватимуться з метою засудження (див. рішення від 27.11.2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» (Salduz v. Turkey) [ВП], заява № 36391/02, п. 55).

Відмова від гарантованих Конвенцією прав у тій мірі, в якій вона дозволяється, не повинна суперечити жодному важливому суспільному інтересу, має бути встановлена у спосіб, що не допускає двозначності, та супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справах «Сейдовіч проти Італії» (Sejdovic v. Italy) [ВП], заява № 56581/00, п. 86, ECHR 2006-II, та «Ермі проти Італії» (Hermi v. Italy) [ВП], заява № 18114/02, п. 73, ECHR 2006-ХІІ). Крім того, перед тим, як вважати обвинуваченого таким, що відмовився від важливого права за статтею 6 Конвенції, з огляду на непрямі ознаки його поведінки слід переконатися, що він міг розумно передбачити наслідки своєї поведінки (див. рішення у справі «Талат Тунч проти Туреччини» (<…>), заява № 32432/96, п. 59, 27 березня 2007 року, та ухвалу щодо прийнятності у справі «Джонс проти Сполученого Королівства» (Jones v. the United Kingdom), заява № 30900/02, від 9 вересня 2003 року).

Висновки: Суд також зазначає, що визнавальні показання, отримані за відсутності захисника, були покладені судами в основу обвинувального вироку (див. пункти 38 та 40 вище). За цих обставин права заявниці на захист були невиправно порушені. У світлі міркувань, наведених вище, Суд констатує, що було порушення пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції у зв'язку з незабезпеченням державними органами права заявниці на доступ до захисника на початковому етапі тримання її під вартою.

Констатовані порушення: право нас справедливий суд (п.1, підпункт “с” п.3 ст.6 Конвенції).

Ключові слова: жорстоке поводження, психологічний тиск, виправдувальні докази