Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 31 липня 2012 року

у справі «Принда проти України»

за заявою № 10904/05

Щодо бездіяльності працівників правоохоронних органів в розслідуванні дорожньо-транспортної пригоди

Фабула справи: сина заявників збив на смерть автомобіль, за кермом якого перебував громадянин Німеччини. Автомобіль належав громадянці Польщі. Правоохоронними органами було порушено кримінальну справу за фактом дорожньо-транспортної пригоди та призначено проведення судово-медичної експертизи потерпілого. Заявники лише через певний час дізналися про смерть свого сина. Під час досудового розслідування було проведено ряд експертиз. Заявники подавали до різних державних органів численні скарги на затримки розслідування обставин загибелі їхнього сина. Слідчий зупинив провадження у справі на тій підставі, що єдиними свідками аварії були водій і пасажир легкового автомобіля, який збив сина заявників, але їх було неможливо допитати, оскільки вони проживали за кордоном і міліція не мала коштів для того, щоб організувати їх приїзд до України. Органи прокуратури скасували постанову та відновили провадження у справі. Процедури зупинення та відновлення провадження були неодноразово. У підсумку слідчий відновив кримінальне провадження та відмовив у порушенні кримінальної справи щодо чоловіка, який був за кермом через відсутність у його діях ознак складу злочину. Іншою постановою від тієї ж дати слідчий закрив кримінальне провадження щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до смерті сина заявників. Заявники скаржилися на те, що розслідування дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до смерті їхнього сина, було надто тривалим і неефективним. Вони посилалися на статтю 2, пункт 1 статті 6 та на статтю 13 Конвенції.

Правове обґрунтування: суд повторює, що ст.2 Конвенції стосується не лише смерті в результаті використання сили представниками держави. У першому реченні її першого пункту вона визначає позитивний обов'язок держав - учасниць Конвенції щодо вжиття належних кроків з метою захисту життя тих, хто знаходиться під їхньою юрисдикцією. Цей обов'язок застосовується щодо будь-якої діяльності, яка може стосуватися права на життя, включаючи заподіяння смерті в результаті дорожньо-транспортних пригод, і потребує наявності ефективної судової системи, яка зможе визначити причину загибелі та притягнути винних до відповідальності (див. рішення від 24.05.2011 року у справі «Анна Тодорова проти Болгарії» (Anna Todorova v. Bulgaria), заява № 23302/03, п. 72, з подальшими посиланнями).

Обов'язок держави за ст.2 Конвенції вважається невиконаним, якщо захист, що пропонується національним законодавством, існує лише теоретично. У першу чергу, він повинен також ефективно діяти на практиці, а це вимагає швидкого розгляду справи без зайвих затримок (див. рішення у справі «Шиліг проти Словенії» (Silih v. Slovenia) [ВП], заява № 71463/01, п. 195, ECHR 2009-...).

Висновки: дорожньо-транспортна пригода та смерть сина заявників сталися у жовтні 2003 року, тоді як остаточне рішення було прийнято у серпні 2010 року — майже через сім років після того. Він зазначає, що незважаючи на значну кількість проведених слідчих дій самі органи влади держави-відповідача критикували розслідування за відсутність ефективності (див. вище пункт 26). Крім того у рамках кримінального провадження справу кілька разів направляли на додаткове розслідування, що, inter alia, було спричинено невиконанням слідчим вказівок наглядових органів (див. там само). Також працівники міліції від самого початку знали, що відповідачі у справі постійно проживали за кордоном, а отже, їхня участь у слідчих діях на більш пізньому етапі могла бути проблематичною, що потребувало від слідчих діяти з особливою ретельністю на початковій стадії провадження. Проте поведінка слідчих органів не відповідала обов’язку держави за статтею 2 Конвенції щодо проведення ефективного розслідування підозрілих смертей. Ця позиція Суду підкреслюється тим фактом, що заявників належним чином не залучали до розслідування і вони дізналися про деякі процесуальні рішення, прочитавши подання Уряду до Суду (див. вище пункт 48).

Констатовані порушення: право на життя (ст.2 Конвенції).

Ключові слова: надмірна тривалість розслідування, неефективність розслідування, фальсифікація доказів, насильницька смерть