Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 28 жовтня 2010 року

у справі «Молодорич проти України»

за заявою № 2161/02

Щодо необґрунтованого продовження строків тримання під вартою

Фабула справи: заявника було затримано за підозрою у заподіянні чоловікові тілесних ушкоджень. Міліція допитала заявника у зв'язку з цією подією. Його допитували за відсутності захисника. Заявникові було пред'явлено обвинувачення в хуліганстві, вчиненому за обставин, що обтяжують покарання. Міський суд визнав неправильною кваліфікацію дій заявника за кримінальним законодавством і повернув справу прокурору на додаткове досудове розслідування. Апеляційний суд, діючи як суд першої інстанції, визнав заявника винним у незаконному проникненні до житла особи і хуліганстві за обставин, що обтяжують покарання. Касаційний суд скасував вирок і направив на новий розгляд до того ж суду. Апеляційний суд повернув справу на додаткове досудове розслідування, визнавши, що прокуратура не встановила мотиви дій заявника. Слідчі пред'явили заявнику нові обвинувачення, перекваліфікувавши вчинені дії. Заявника було обвинувачено в замаху на вбивство з корисливих мотивів та розбої, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Апеляційний суд визнав заявника винним у замаху на вбивство з корисливих мотивів та розбої, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Касаційний суд залишив вирок без змін. Під час досудового розслідування заявник тримався під вартою. Він оскаржував даний захід, але безрезультатно. Заявник скаржився, що тривалість його досудового ув'язнення не була «виправданою» і «розумною», і посилався на пункт 3 статті 5 Конвенції.

Правове обґрунтування: у зв'язку з цим Суд зазначає, що у справах, які порушували такі ж питання, як і ця справа, він часто визнавав наявність порушення п.3 ст.5 Конвенції (див., наприклад, згадане вище рішення у справі «Ткачов проти України» (Tkachev v. Ukraine), пп. 47-53, рішення у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), № 17283/02, пп. 60-61, від 6.11.2008 року, згадане вище рішення у справі «Доронін проти України» (Doronin v. Ukraine), пп. 63-64, та рішення у справі «Сергій Волосюк проти України» (Sergey Volosyuk v. Ukraine), № 1291/03, пп. 40-42, від 12.03.2009 року).

Висновки: Суд зауважує, що тяжкість пред'явлених заявникові обвинувачень та ризик його ухилення від суду і перешкоджання встановленню істини, про які зазначалося в першій постанові про взяття заявника під варту, залишалися єдиними підставами, з яких суд не змінював обраний запобіжний захід. Крім того, у багатьох випадках суди, не змінюючи запобіжного заходу щодо заявника, взагалі не зазначали жодних підстав, а лише вказували, що раніше обраний запобіжний захід був правильним.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність (п.3,4 ст.5 Конвенції).

Ключові слова: запобіжний захід, умови тримання під вартою, право на захист