Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 26 липня 2012 року

у справі «Харук та інші проти України»

за заявами № 703/05 та іншими

Щодо умисного невиконання рішень державних органів

Фабула справи: у різні дати національні суди та комісії по трудових спорах ухвалили рішення, відповідно до яких заявники мають право на різні суми відшкодування та/або на вчинення певних дій на свою користь. Рішення набрали законної сили та підлягають виконанню. Однак заявники не домоглися виконання рішень у встановлений строк через: невжиття владою конкретних бюджетних або регуляторних заходів; введення мораторію на вилучення та продаж майна, що належить державним або контрольованим державою підприємствам; бездіяльність державних виконавців. За винятком заяви № 27562/09, в якій рішення, ухвалене на користь заявника, було виконано, у всіх інших заявах рішення національних судів не були виконані в повному обсязі. Деякі заявники також подали скарги стосовно фактичних та правових питань, не пов'язаних з вищезгаданим питанням невиконання рішень. Враховуючи спільність правового підґрунтя заяв, суд вважає за необхідне об'єднати їх.

Правове обґрунтування: суд зазначає, що Україна не запровадила на національному рівні засіб юридичного захисту щодо скарг заявників на невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, який би відповідав вимогам ст.13 Конвенції (щодо відповідних принципів див. згадане вище рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov), п. 65). Хоча було запроваджено нову процедуру для забезпечення повного і своєчасного виконання рішень проти державних органів, державних або контрольованих державою підприємств, Суд зазначає, що ця нова процедура не буде діяти до необхідного часу і, в будь-якому разі, вона не передбачає компенсації за затримку виконання рішень національних судів, яка вже існує на цей час. Крім того, незрозуміло, чи буде запровадження нової процедури підтримуватись достатнім бюджетним фінансуванням.

Висновки: беручи до уваги практику суду з цього питання (див. згадане вище рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Yuriy Nikolayevich Ivanov), п. п. 65-58 та 66-70), Суд вважає, що мало місце порушення, у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників та оскільки заявники не мали ефективних засобів юридичного захисту, за допомогою яких вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції), захист власності (п.1 Першого протоколу до Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ключові слова: строки виконання рішень, приватна власність, бюджетні заходи