Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 23 червня 2011 року

у справі «Матушевський і Матушевська проти України»

за заявою № 59461/08

Щодо порушення права на життя у зв’язку з проведенням неефективного розслідування обставин смерті обвинуваченого, який тримався під вартою

Фабула справи: сина заявників помістили у слідчий ізолятор після того, як його затримали за підозрою у зберіганні наркотичних засобів. Під час перебування під вартою він помер. Згідно з актом про смерть, складеним адміністрацією СІЗО та лікарями, що зафіксували смерть, причиною смерті було зазначено серцевий напад. Заявники скаржилися за ст. 2 Конвенції з приводу того, що державні органи повинні нести відповідальність за смерть їхнього сина, яка настала під час його попереднього ув'язнення. Вони також скаржилися на те, що розслідування за цим фактом не було ефективним і їх належним чином не повідомляли про його перебіг і не залучали до нього.

Правове обґрунтування: ст. 2 Конвенції є однією з основоположних цінностей демократичних суспільств, з яких складається Рада Європи, та є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції (див. рішення від 27 вересня 1995 року у справі «МакКанн та інші проти Сполученого Королівства» (МсСаnn and Others v. the United Kingdom), n. 147, Series A, № 324). У світлі важливості захисту, гарантованого ст. 2, Суд повинен піддавати випадки позбавлення життя найретельнішому аналізу, беручи до уваги не тільки дії представників держави, а й супутні обставини (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey) [ВП], заява № 21986/93, п. 99, ECHR 2000-VII). Так, Суд надає ваги особливій вразливості осіб, що перебувають під вартою (див. там само). Суд вважає, що, коли міліція затримує здорову особу, яку згодом знаходять мертвою, на державу покладається обов'язок надати правдоподібне пояснення щодо причин настання смерті, а якщо цього зроблено не буде, державні органи нестимуть відповідальність за ст. 3 Конвенції (див. рішення у справі «Велікова проти Болгарії» (Velikova v. Bulgaria), заява № 41488/98, п. 70, ECHR 2000-VI). Насправді, вся чи значна частина інформації про події у пенітенціарних або інших державних установах відома виключно органам влади, тому вони мають обов'язок надати пояснення щодо них (див. рішення у справах «Ертак проти Туреччини» (Ertak v. Turkey), заява № 20764/92, п. 132, ECHR 2000-V, і «Хью Джордан проти Сполученого Королівства» (Hugh Jordan v. the United Kingdom), заява № 24746/94, п. 103, ECHR 2001-III (витяги). У випадку смерті це зобов'язання стає ще більш суворим (див. вищенаведене рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey), п. 99).

Вищезазначене зобов'язання держави за матеріальним аспектом ст. 2 Конвенції має тісний зв'язок з її процесуальним зобов'язанням здійснити ефективне розслідування за фактом смерті за підозрілих обставин. Так, висновки слідства повинні ґрунтуватися на ретельному, об'єктивному та безсторонньому аналізі всіх відповідних елементів. Хоча зобов'язання щодо розслідування стосується тільки засобів і не надає абсолютного права домогтися обвинувачення або засудження, будь-який недолік слідства, який ставить під загрозу його здатність відтворити обставини справи або встановити винну особу, найімовірніше, суперечитиме вимозі ефективності (див. рішення у справі «Макарацис проти Греції» (Makaratzis v. Greece) [ВП], заява № 50385/99, п. 74, ECHR 2004-ХІ). У той же час, ненадання державою задовільного та переконливого пояснення настання смерті особи, яка перебувала під контролем державних органів, - це результат, який є неможливим, якщо розслідування відповідає мінімальним стандартам, що задовольняють вимогу ефективності.

Висновки: незважаючи на той факт, що розслідування на національному рівні ще триває, проте на теперішній час минуло вже приблизно три роки з часу смерті сина заявників, протягом яких, як можна дійти висновку, державні органи не здійснили ефективного розслідування його смерті та не надали правдоподібної версії щодо обставин її настання.

Констатовані порушення: право на життя (ст. 2 Конвенції).

Ключові слова: смерть у СІЗО, смерть у слідчому ізоляторі, досудове слідство, медична допомога, погіршенню стану здоров’я, судово-медичні дослідження