Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 грудня 2011 року

у справі «Максименко проти України»

за заявою № 39488/07

Щодо порушення права на захист у зв’язку з відмовою обвинуваченому у призначенні захисника за кошти держави у касаційному провадженні

Фабула справи: вироком суду заявника визнано винним у вчиненні умисного вбивства, як особу, яка раніше вчинила умисне вбивство, та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі. Заявник, який не мав захисника, подав касаційну скаргу, в якій зазначив, inter alia, що не має коштів для оплати юридичної допомоги. Верховний Суд України, провівши судове засідання за участю заявника, залишив вирок щодо нього без змін. Заявник скаржився на те, що йому не було надано безоплатну юридичну допомогу під час провадження у Верховному Суді України. Він посилався на пп. «c» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Правове обґрунтування: гарантії пп. «c» п. 3 ст. 6 Конвенції не припиняють своєї дії після закінчення провадження у суді першої інстанції (див. рішення у справі «Мефта та інші проти Франції» (Meftah and Others v. France) [ВП], заяви №№ 32911/96, 35237/97 та 34595/97, п. 40, ECHR 2002-VII).

Забезпечення обвинуваченому у вчиненні злочину безоплатної юридичної допомоги, що є однією з вищезазначених гарантій, здійснюється за двох умов: якщо така особа не має достатньо коштів для оплати юридичної допомоги та якщо інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога (див., серед інших прикладів, рішення від 25 вересня 1992 року у справі «Фам Хоанг проти Франції» (Pham Hoang v. France), п. 39, Series A № 243).

Що стосується першої згаданої умови, Суд зауважує, що під час зазначеного кримінального провадження заявник відбував строк позбавлення волі за інший злочин, та не було жодних ознак того, що він мав будь-яке джерело доходу. Крім того, під час досудового слідства та провадження у суді першої інстанції йому було призначено захисника, що свідчило про визнання державними органами його фінансових труднощів. Зрештою, заявник чітко зазначив, що не має змоги запросити захисника для представництва його інтересів під час касаційного розгляду його справи у Верховному Суді України. Тому є підстави вважати, що він дійсно не мав достатньо коштів для того, щоб оплатити послуги з представництва його інтересів під час провадження у Верховному Суді України (див. для порівняння рішення від 14 січня 2010 року у справі «Цоньо Цонєв проти Болгарії (№ 2)» (Tsonyo Tsonev v. Bulgaria (№ 2), заява № 2376/03, п. 39).

Що стосується того, чи вимагали «інтереси правосуддя» надання заявнику безоплатної юридичної допомоги, яка надавалася йому до того часу, під час провадження у Верховному Суді України, то ключовими у цьому контексті пунктами розгляду є серйозність питання, про яке йшлося, та характер цього провадження (див., наприклад, рішення від 28 березня 1990 року у справі «Грейнджер проти Сполученого Королівства» (Granger v. the United Kingdom), п. 44, Series A № 174, та piшення від 28 жовтня 1994 року у справі «Боунер проти Сполученого Королівства» (Boner v. the United Kingdom), п. 41, Series A № 300-B).

Серйозність становища заявника у цій справі є очевидною. При тому, що згідно з практикою Суду інтереси правосуддя в принципі вимагають забезпечення представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення свободи, у цій справі заявникові могло бути призначено довічне позбавлення волі - найсуворіше покарання (див. також рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Шабельник проти України» (Shabelnik v. Ukraine), заява № 16404/03, п. 58). Отже, йому поза всяким сумнівом потрібна була юридична допомога.

Висновки: заявнику було несправедливо відмовлено в наданні юридичної допомоги під час провадження у Верховному Суді України. Розглядаючи це питання більш широко, Суд вважає, що таке обмеження права заявника на захист було наслідком відсутності будь-якої процедури призначення захисника для надання безоплатної юридичної допомоги на тій стадії провадження, коли відповідно до КПК України така юридична допомога вже більше не була обов’язковою.

Констатовані порушення: право використовувати юридичну допомогу захисника (пп. «с» п. 3 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: справедливий судовий розгляд, змагальність сторін, перегляд судового рішення