Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 10 листопада 2011 року

у справі «Каюда проти України»

за заявою № 31467/06

Щодо порушення права обвинуваченого на справедливий суд у зв’язку з необґрунтовано надмірною тривалістю кримінального провадження

Фабула справи: 2 червня 1998 року його було затримано за підозрою у вчиненні розбою. Протягом більшої частини провадження у його справі заявник тримався під вартою. 24 грудня 2004 року районний суд визнав заявника винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів і призначив йому покарання у вигляді шести років позбавлення волі. Заявник скаржився за п. 1 ст. 6 Конвенції щодо тривалості кримінального провадження у його справі.

Правове обґрунтування: розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливість спору для заявника (див., серед багатьох інших прикладів, рішення у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], заява № 25444/94, п. 67, ECHR 1999-11). У разі коли заявник тримається під вартою протягом провадження, від національних судів вимагається особлива старанність для швидкого розгляду справи (див., наприклад, рішення у справі «Юртаєв проти України» (Yurtayev v. Ukraine), заява № 11336/02, п. 37, від 31 січня 2006 року).

Хоча справа дещо ускладнювалась великою кількістю осіб, залучених до провадження, ці особи були опитані та заслухані державними органами протягом відносно короткого строку. Отже, Суд вважає, що складність справи не може пояснити загальну тривалість провадження. Поведінка заявника, яка певною мірою спричинила збільшення тривалості провадження, також не пояснює таку загальну тривалість. З іншого боку, Суд дотримується точки зору, що затримки у провадженні здебільшого виникли внаслідок тривалого розгляду справи у районному суді та відкладення тридцяти двох судових засідань. Що стосується таких неодноразових відкладень, Суд зазначає, що навіть незважаючи на те, що суди неодноразово застосовували примусові приводи осіб, які не з'являлися до суду, вони також мали у своєму розпорядженні інші дієві механізми для забезпечення явки зазначених осіб, включаючи адміністративні покарання (див. рішення у справі «Кобцев проти України» (Kobtsev v. Ukraine) від 4 квітня 2006 року, заява № 7324/02, п. 31). Уряд не надав інформації про те, чи розглядали суди коли-небудь можливість застосування таких механізмів. Також, як видається, не мала будь-якого результату і більшість заходів, вжитих судом щодо примусового приводу (див. зазначене вище рішення у справі «Кобцев проти України» (Kobtsev v. Ukraine), п. 71).

Висновки: у цій справі тривалість провадження була надмірною та такою, що не відповідає вимозі «розумного строку». Суд доходить висновку, що головна відповідальність за надмірну тривалість провадження покладається на національні суди.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: розумність строків, справедливий судовий розгляд, строк досудового розслідування, строк судового розгляду