Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 03 листопада 2011 року

у справі «Балицький проти України»

за заявою № 12793/03

Щодо порушення права на захист

Фабула справи: заявника було визнано винним у вчиненні вбивства і розбою та засуджено на п'ятнадцять років позбавлення волі. Свої висновки суд обґрунтував, зокрема, визнавальними показаннями заявника. Заявник скаржився на те, що його засуджено на підставі визнавальних показань, отриманих під примусом і за відсутності захисника, та що суди не допитали важливих свідків захисту. Він посилався на п. 1 і пп.пп. «c» та «d» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Правове обґрунтування: хоча право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективну юридичну допомогу захисника, який, у разі необхідності, призначається офіційно, не є абсолютним, воно є однією з основних ознак справедливого судового розгляду (див. рішення у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v. France), заява № 29731/96, п. 89, ECHR 2001 -II). Право на захист буде в принципі непоправно порушено, якщо визнавальні показання, отримані під час допиту особи правоохоронними органами без доступу до захисника, використовуватимуться з метою її засудження (див. рішення від 27 листопада 2008 року у справі «Сальдуз проти Туреччини» (Salduz v. Turkey) [ВП], заява № 36391/02, п. 55).

Стосовно використання або виключення доказів, отриманих із порушенням права не давати показання та права не свідчити проти себе, Суд нагадує, що це - загальновизнані міжнародні стандарти, які є серцевиною поняття справедливого судового розгляду за статтею 6. їх суть, зокрема, полягає у захисті обвинуваченого від неналежного примусу з боку державних органів, що дає змогу уникати помилок при здійсненні правосуддя та реалізації цілей статті 6. Право не свідчити проти себе передбачає, що сторона обвинувачення у кримінальній справі має довести свою версію щодо участі обвинуваченого без використання доказів, отриманих за допомогою методів примусу чи тиску всупереч волі обвинуваченого (див. зазначене вище рішення у справі «Шабельник проти України» (Shabelnik v. Ukraine), п. 55, з подальшими посиланнями).

Суд також бере до уваги доводи заявника про те, що початкова кваліфікація злочину як вбивства без обтяжуючих обставин, а не вбивства з корисливих мотивів, була помилковою та дозволяла слідству уникнути вимоги щодо обов'язкового юридичного представництва його інтересів. Суд зазначає, що він розглядав подібні доводи у декількох справах проти України, в яких обставини давали підстави підозрювати існування прихованої мети під час початкової кваліфікації злочину, а заявники фактично були позбавлені належної юридичної допомоги в результаті того, як слідчий здійснив свої дискреційні повноваження стосовно кваліфікації розслідуваного злочину (див. зазначене вище рішення у справі «Яременко проти України»(Yaremenko v. Ukraine), пункти 87 і 88, і рішення від 28 жовтня 2010 року в справі «Леонід Лазаренко проти України» (Leonid Lazarenko v. Ukraine), заява № 22313/04, п. 54). Як і у вищезазначених справах, у цій справі державні органи володіли інформацією, включаючи визнавальні показання заявника (див. вищезазначений пункт 9), про те, що вбивство поєднувалось із викраденням ювелірних виробів і грошей. Тим не менш, після надання визнавальних показань заявнику пред'явили обвинувачення у вчиненні вбивства без обтяжуючих обставин і лише через два місяці слідчий перекваліфікував злочин на вбивство з корисливих мотивів, що передбачало обов'язкове юридичне представництво інтересів заявника.

Висновки: Суд знову висловлює занепокоєння з приводу практики, коли, незважаючи на затримання у зв'язку з більш серйозним кримінальним обвинуваченням, слідчі органи далі «штучно» пом'якшують обвинувачення для його кваліфікації за статтею Кримінального кодексу, яка б не вимагала від них забезпечити обов'язкове юридичне представництво інтересів підозрюваного.

Констатовані порушення: право на справедливий суд та право на захист (п. 1 та пп. «c» п. 3 ст. 6 Конвенції). Не виявив порушень права допитувати свідків обвинувачення (пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції).

Ключові слова: свобода від самовикриття, право не свідчити проти себе, допустимість доказів, правова допомога, справедливий судовий розгляд