Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 20 грудня 2011 року

у справі «Маснєва проти України»

за заявою № 5952/07

Щодо порушення процесуального аспекту права на життя у зв’язку з неефективним проведенням досудового розслідування за фактом смерті працівника правоохоронного органу

Фабула справи: єдиний син заявниці, який працював в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України (далі - управління внутрішніх справ), був тимчасово відряджений до міськрайонного відділу УМВС України, що підпорядковувався управлінню внутрішніх справ. На той час він обіймав посаду старшого оперуповноваженого та мав звання майора. Як стверджує заявниця, йому було доручено розслідувати корупційні діяння працівників міліції. Пізніше його було виявлено вбитим у власному кабінеті. Заявниця стверджувала, що державні органи не захистили життя її сина та не провели ефективного розслідування обставин його смерті, як це передбачено у ст. 2 Конвенції.

Правове обґрунтування: у справі, де мала місце загибель людей за обставин, які потенційно можуть призвести до відповідальності держави, ст. 2 передбачає обов'язок держави всіма наявними засобами забезпечити належну реакцію судових або інших органів таким чином, щоб належно реалізувати законодавчі та адміністративні механізми, створені для захисту права на життя, та припинити і покарати будь-яке порушення цього права (див. зазначені вище рішення у справі «Онер'їлдіз проти Туреччини» (<…>), п. 91, та «Сергій Шевченко проти України» (Sergey Shevchenko v. Ukraine), n. 63). Процесуальний обов'язок, накладений ст. 2 Конвенції, - це обов'язок засобів, а не результату (див. рішення у справі «МакКерр проти Сполученого Королівства» (McKerr v. the United Kingdom), заява № 28883/95, п. 113, ECHR 2001-III). Слідство не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть досліджені належним чином, а висновки не будуть послідовними та вмотивованими (див. рішення у справі «Начова та інші проти Болгарії» (Nachova and Others v. Bulgaria), заяви № 43577/98 і № 43579/98, п. 131, від 26 лютого 2004 року).

Висновки: Суд вважає, що у цій справі державні органи мали процесуальний обов’язок розслідувати обставини смерті пана Маснєва, зокрема встановити: сталося самогубство чи вбивство. З огляду на все вищезазначене держава не виконала свій обов’язок провести ефективне розслідування смерті сина заявниці.

Констатовані порушення: право на життя (ст. 2 Конвенції). Не встановлено порушення заборони катувань ( ст. 3 Конвенції).

Ключові слова: насильницька смерть, неефективність слідства, неоперативність розслідування, відмова у порушенні кримінальної справи