Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 15 вересня 2011 року

у справі «Качурка проти України»

за заявою № 4737/06

Щодо порушення права на життя у процесуальному аспекті у зв’язку з проведенням правоохоронними органами поверхневого та однобічного досудового розслідування

Фабула справи: Н.К., дружина С.К. (сина заявників), та М.С, друг сім'ї, повідомили міліцію про те, що С.К. вчинив самогубство, повісившись у ванній кімнаті своєї квартири. Слідчим управлінням прокуратури було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо обставин смерті С.К. на підставі висновку, що належним чином встановлено факт його самогубства. Заявники скаржилися на те, що державні органи не провели ефективного розслідування обставин смерті їхнього сина. Вони посилалися на ст. 2 Конвенції.

Правове обґрунтування: аналізуючи факти цієї справи у світлі загальних принципів, що стосуються обов’язку держави забезпечити ефективне розслідування смертей, що мали місце за підозрілих обставин (див., наприклад, рішення у справі «Гонгадзе проти України» (Gongadze v. Ukraine), № 34056/02, пп. 175–177, ECHR 2005, та рішення від 4 квітня 2006 року у справі «Сергій Шевченко проти України» (Sergey Shevchenko v. Ukraine), № 32478/02, пп. 63–65), Суд з самого початку зазначає, що державні органи провели низку заходів для встановлення відповідних обставин цієї справи. Зокрема, вони оперативно оглянули місце події, забезпечили проведення розтину та судово-медичної експертизи трупа, опитали значну кількість свідків, включаючи родичів С. К., його сусідів та інших знайомих, та, зрештою, представили небезпідставну версію подій, яку суд визнав обґрунтованою. Не маючи відомостей про подальше оскарження, Суд виходитиме з припущення, що це рішення стало остаточним.

По-перше, останнє рішення ухвалено у справі 6 квітня 2007 року, тобто через сім років після смерті С. К. (29 березня 2000 року). Суд вважає, що суттєва затримка при встановленні причин смерті, якщо вона не виправдана об’єктивними обставинами, може сама по собі підірвати довіру суспільства у забезпечення верховенства права та, таким чином, порушити питання за Конвенцією (див., наприклад, рішення від 3 березня 2011 року у справі «Меркулова проти України» (Merkulova v. Ukraine), № 21454/04, пп. 50–51 та 61). Це ще більшою мірою є справедливим у разі, коли розслідування, як у цій справі, характеризується неодноразовими поверненнями справи на додаткове розслідування (див., mutatis mutandis, рішення від 6 грудня 2007 року у справі «Козинець проти України» (Kozinets v. Ukraine), № 75520/01, п. 61).

Суд також зазначає, що, як виявляється, мали місце численні адміністративні недоліки, які підривають проявлення того, що державні органи при перевірці обставин смерті С. К. діяли сумлінно. Зокрема, Суд посилається на неодноразові скарги заявників про відсутність доступу до матеріалів справи (див. вищезазначені пункти 15, 23 та 30), задокументовані випадки неналежного впорядкування матеріалів справи (див. вищезазначений пункт 17) та суперечливі відомості щодо того, чи зникла або чи була знищена слідчими органами мотузка — ключовий доказ, який було вилучено міліцією під час огляду місця події (див. вищезазначені пункти 20 та 32).

Суд також зауважує, що ефективність збирання доказів була серйозно підірвана на початкових стадіях перевірки. Видається, що національні органи швидко дійшли висновку, що С. К. власноруч позбавив себе життя, та на цій підставі відмовили у порушенні кримінальної справи. У той самий час з матеріалів справи не вбачається, що перший огляд місця події та судова експертиза були проведені так, щоб забезпечити зібрання усієї відповідної інформації та виключити будь-які інші пояснення смерті С. К., таких як вбивство або доведення до самогубства. Як зазначалося у різних постановах про повернення справи на додаткову перевірку, працівники міліції, які приїхали на місце події, не дослідили важливі речові докази, включаючи замок на дверях у ванну кімнату, стамеску та сокирку, що були використані для того, щоб зламати двері, та трубу, до якої було прив’язано мотузку. Сама мотузка була досліджена поверхово та її походження не перевірено. Те ж саме стосується розтину тіла С. К. Хоча розтин і було проведено оперативно, межі його дослідження здебільшого зводилися до перевірки вірогідності смерті С. К. від повішення.

Також, виходячи з матеріалів справи, деякі важливі свідки не були опитані зовсім (наприклад, батьки Н. К., на яких заявники прямо вказували як на осіб, залучених до організації стверджуваного вбивства їхнього сина) або були опитані лише на пізніших етапах провадження (див. вищезазначені пункти 15 та 31). Особливо варте уваги те, що дружина С. К. та його донька вперше були опитані приблизно через десять днів та три місяці відповідно після події (див. вищезазначений пункт 32). Ані матеріали справи, ані зауваження Уряду не надають жодного пояснення такої затримки в опитуванні прямих свідків, які, як стверджувалося, були єдиними особами, які були присутніми у відповідному місці під час скоєння самогубства.

На думку Суду, різноманітні затримки значно зменшили шанси отримати вичерпну доказову базу для усунення інших версій смерті С. К., таких як вбивство та доведення до самогубства, оскільки плин часу призвів до втрати необхідної інформації або її недоступності іншим чином. Отже, Суд погоджується з висновками національних судів (див. вищезазначений пункт 34) про те, що початкові заходи перевірки були однобічними.

Висновки: незважаючи на те, що перевірка у цій справі закінчилась остаточним висновком щодо того, яким чином настала смерть С. К., з огляду на різноманітні недоліки організації справи, затримки, спричинені неоперативністю слідчих органів у зібранні вичерпної та послідовної доказової бази, та відсутність об’єктивного виправдання невжиттю заходів для усунення суперечливостей у доказах, Суд не переконаний у тому, що слідчі органи вжили усіх заходів, які б обґрунтовано можна було очікувати від них, щоб забезпечити відповідність розслідування вимогам статті 2.

Констатовані порушення: право на життя (ст. 2 Конвенції).

Ключові слова: позбавлення життя, досудове слідство, орган правопорядку, суперечливі докази, неспростовна доказова база