Правова позиція
Європейського суду з прав людини
згідно з Рішенням
від 24 квітня 2014 року
у справі «Будченко проти України»
за заявою № 38677/06
Щодо порушення права на мирне володіння своїм майном у зв’язку з відмовою державного гірничого підприємства компенсувати працівнику вартість спожитих електроенергії та газу
Фабула справи: у квітні 2003 року заявник звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Артемвугілля» та місцевих комунальних постачальників газу й опалення. Він зазначав, що згідно зі ст. 43 Гірничого закону України шахта повинна компенсувати йому вартість спожитих електроенергії та газу за рахунок надходжень до місцевого бюджету. Він також вимагав відшкодування вже сплачених сум та клопотав, щоб Державне підприємство «Артемвугілля» погасило його борги за опалення та газ. Заявник також вимагав відшкодування моральної шкоди. Суд відмовив заявнику в задоволенні його вимог.
Правове обґрунтування: якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х).
У цій справі заявник працював у гірничій промисловості приблизно тринадцять років. Чинне на час подій законодавство звільняло його від оплати за спожиту електроенергію та природний газ.
Право заявника на таке звільнення було підтверджено національними органами влади та, зокрема, національними судами. Отже, заявник мав визнаний майновий інтерес за ст. 1 Першого протоколу.
Тим не менш, у задоволенні вимог заявника щодо звільнення його від сплати було відмовлено, оскільки не існувало механізму реалізації відповідного законодавчого положення, а це становить втручання у право заявника за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Найважливішою вимогою ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І).
У цій справі вимога існування компенсаційного механізму може вважатися такою, що переслідує законну мету - таку, як захист майнових прав роботодавця заявника (див., mutatis mutandis, рішення від 27 червня 2013 року у справі «ПАТ «Кіровоградобленерго» проти України» (Kirovogradoblenergo, PAT v. Ukraine), заява № 35088/07).
У цій справі заявник працював на державному підприємстві. Уряд не надав жодних доказів стосовно того, якою мірою вищезазначена юридична особа була фінансово незалежною від держави (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Михайленки та інші проти України» (Mykhaylenky and Others v. Ukraine), заяви №№ 35091/02 та наступні, п. 44, ЄСПЛ 2004-ХІІ).
Висновки: відповідне законодавство, яке звільняло заявника від певних виплат, було ухвалено у 1999 році та згідно з ним відповідний механізм мав бути запроваджений протягом чотирьох місяців. Проте його було запроваджено тільки через десять років. Для пояснення такої бездіяльності не було надано жодних доводів. Враховуючи тривалу бездіяльність держави та той факт, що заявник працював на державному підприємстві, Суд вважає, що через нездатність забезпечити звільнення його від оплати, на що заявник мав право за законом в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та не співрозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов’язання за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення від 2 лютого 2010 року у справі «Клаус і Юрій Кіладзе проти Грузії» (Klaus and louri Kiladze v. Georgia), заява № 7975/06, п. 76).
Констатовані порушення: право на мирне володіння своїм майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).
Ключові слова: захист власності, приватна власність, соціальні пільги
