Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 18 грудня 2018 року

у справі «Алпатов та інші проти України»

за заявами № 7321/05 та іншими

Щодо умисного невиконання рішень національних органів правосуддя

Фабула справи: у різні дати національні суди та комісії з трудових спорів ухвалили рішення, відповідно до яких заявники мають право на різні суми відшкодування та/або на вчинення певних дій на свою користь. Рішення стали такими, що підлягають виконанню. Однак заявники не домоглися виконання рішень у встановлений строк через: невжиття органами влади конкретних бюджетних або регуляторних заходів; введення мораторію на вилучення та продаж майна, що належить державним або контрольованим державою підприємствам; бездіяльність державних виконавців. Деякі заявники також подали скарги щодо фактичних та правових питань, не пов'язаних з вищезгаданим питанням невиконання рішень.

Правове обґрунтування: суд зазначає, що рішення, ухвалені на користь заявників, залишались невиконаними протягом тривалого часу, відповідальність за що несе держава. Суд повторює, що він уже встановив порушення Конвенції у подібних справах (див. згадане вище рішення у справі «Харук та інші проти України» (Kharuk and others v. Ukraine), пп. 17-19).

Висновки: суд встановив , що в цих справах було порушення положень Конвенції у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників, також заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

Констатовані порушення: право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції), захист власності (ст.1 Першого протоколу до Конвенції), право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ключові слова: виконавча служба, приватна власність, строки виконання судового рішення, відшкодування шкоди