Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 30 жовтня 2018 року

у справі «Бакчижов проти України»

за заявою № 24874/08

Щодо неналежності умов тримання особи під вартою

Фабула справи: заявник скаржився, що він тримався під вартою у нелюдських умовах, не отримував належну медичну допомогу та зазнавав жорстокого поводження охоронців виправної колонії. Заявник вказував на неможливість отримати копії документів для обґрунтування своєї заяви. Він також стверджував, що органи влади перешкоджали його листуванню з Судом.

Правове обґрунтування: протягом чотирьох років позбавлення волі заявник тримався у камерах, у яких йому відводилося менше мінімальної стандартної житлової площі у 3 квадратні метри у густозаселеній тюремній камері (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункт 110). Більше того, Уряд не навів документів чи аргументів, здатних спростувати обґрунтовану презумпцію порушення ст. 3 Конвенції, що виникає у цій справі. Зокрема, він не продемонстрував існування факторів, здатних належним чином компенсувати такий надзвичайний брак відведеного особистого простору, якщо це було якимось чином можливо.

Щодо скарги заявника у цій справі стосовно стверджуваної неможливості отримати копії документів для його заяви Суд, перш за все, зазначає, що з його доводів не зрозуміло копії яких документів він безуспішно намагався отримати, та чи повідомив він органам влади, що ці документи були необхідні йому для провадження у Суді. При цьому з матеріалів справи вбачається, що зрештою йому були надані копії процесуальних рішень у його кримінальній справі, у тому числі постанова Верховного Суду України від 23 жовтня 2007 року, копію якої просив Суд. Згодом зазначена постанова була надіслана заявником до Суду. Заявнику також був наданий доступ до його особової справи щодо тримання його під вартою. Після його звільнення з виправної колонії у 2011 році йому був наданий повний доступ до матеріалів його кримінальної справи.

Щодо тверджень заявника про перешкоджання його листуванню із Судом Суд зазначає, що з власних доводів заявника вбачається, що листи Суду до нього у виправну колонію доходили. Навіть якщо припустити, що лист Суду від 21 січня 2011 року був переданий заявнику із затримкою, Суд доходить висновку, що сам по собі цей факт є недостатньою фактичною підставою для висновку, що українські органи влади свідомо перешкоджали листуванню заявника з конвенційними органами. Суд також зазначає, що насправді лист заявника від 23 лютого 2009 року був отриманий Судом вчасно.

Висновки: протягом чотирьох років позбавлення волі заявник тримався у камерах, у яких йому відводилося менше мінімальної стандартної житлової площі у 3 квадратні метри у густозаселеній тюремній камері (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункт 110). Більше того, Уряд не навів документів чи аргументів, здатних спростувати обґрунтовану презумпцію порушення ст. 3 Конвенції, що виникає у цій справі. Держава-відповідач дотрималася своїх зобов’язань за ст. 34 Конвенції.

Констатовані порушення: заборона катування (ст. 3 Конвенції). Не виявив порушень права на індивідуальні заяви (ст. 34 Конвенції).

Ключові слова: нелюдське поводження, позбавлення волі, приниження гідності