Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 04 жовтня 2018 року

у справі «Горковлюк та Кагановський проти України»

за заявою № 49785/06

Щодо непроведення ефективного розслідування за фактом жорстокого поводження з боку працівників міліції

Фабула справи: заявники є подружжям. Заявниця скаржилася, зокрема, за ст. 3 Конвенції на непроведення на національному рівні ефективного розслідування її твердження про жорстоке поводження працівників міліції. Вона також скаржилася за п. 1 ст. 6 Конвенції на тривалість кримінального та цивільного проваджень щодо неї. Крім того, заявниця скаржилася за ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції на тривалість застосування до неї запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд. Обидва заявники також скаржилися за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на вилучення працівниками міліції майна другого заявника та невдалі спроби другого заявника його повернути.

На час подій перша заявниця працювала бухгалтером у приватній компанії з виробництва харчових продуктів (далі – фірма «Ю.»). Її мати, Н., була директором та власником фірми. Другий заявник був приватним підприємцем, який постачав фірмі «Ю.» сировину в обмін на перероблену харчову продукцію.

Органами прокуратури було розпочато кримінальне провадження щодо посадових осіб фірми, де працювала заявниця. Під час обшуків за даною справою працівники міліції, як стверджує заявниця, жорстоко себе поводили з нею. Також в заяві вказувалось на перевищення строків кримінального та цивільного провадження щодо неї і строків застосування запобіжного заходу.

Щодо неї було порушено кримінальне провадження за підозрою у заподіянні працівникам міліції легких тілесних ушкоджень. Суд першої інстанції визнав її виною. Апеляційний суд скасував вирок і повернув справу до суду першої інстанції на новий розгляд. Після цього місцевий суд виправдав заявницю, цей факт підтвердили і суди апеляційної та касаційної інстанцій.Скарги ж другого заявника стосувалися завдання йому майнової шкоди після проведення обшуків за зазначеним кримінальним провадженням. Також заявник вказував на бездіяльність державної виконавчої служби при виконанні рішення суду щодо заявника.

Правове обґрунтування: Суд підкреслює, що у випадках, коли особа висуває небезпідставну скаргу на серйозне жорстоке поводження з нею працівників міліції, яке було таким, що порушує ст.3 Конвенції, це положення вимагає проведення ефективного офіційного розслідування, здатного призвести до встановлення та покарання винних осіб. Мінімальні критерії ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю (див.рішення у справі «Менешова проти Росії» (Menesheva v. Russia), заява № 59261/00, п.67, ЄСПЛ 2006-III).

Відповідно до усталених принципів практики Суду розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади (див. серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» [ВП](Pélissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, п.67, ЄСПЛ 1999-II). Суд зазначає, що у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) він встановив порушення п.1 ст.6 Конвенції у зв’язку з необґрунтованою тривалістю кримінального провадження.

Суд повторює, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту надає право на позбавлення майна лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держава має право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (див. рішення у справі «Броньовський проти Польщі» [ВП] (Broniowski v. Poland) [GC], заява № 31443/96, п.147, ЄСПЛ 2004-V).

Висновки: суд встановив, що на національному рівні дійсно не було проведено ефективного розслідування скарги першої заявниці на жорстоке поводження працівників міліції. Строки кримінального провадження перевищували дозволені межі та були необгрунтованим. Втручання держави у майнові права другого заявника не обмежувалося незаконним вилученням його товарів, але супроводжувалося свавільною передачею товарів приватній фірмі та невжиттям державною виконавчою службою жодних заходів для стягнення з цієї компанії відшкодування вартості його майна.

Констатовані порушення: процесуальний аспект заборони катування (ст.3 Конвенції), право на справедливий суд (п.1 ст.6 Конвенції), захист власності (ст.1 Першого протоколу до Конвенції).

Ключові слова: втручання у право власності, незаконність дій працівників поліції, жорстоке поводження, надмірність строків, незаконне вилучення майна