Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 15 листопада 2018 року

у справі «Гевель та інші проти України»

за заявами № 22271/14 та іншими

Щодо дотримання принципу розумності строків тривалості кримінального провадження та права на ефективний засіб юридичного захисту

Фабула справи: заявники скаржилися на те, що тривалість відповідних кримінальних проваджень (від 1 до 7 років) була несумісною із вимогою «розумного строку» та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим.

Правове обґрунтування: розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмету спору для заявників (див. серед багатьох інших джерел рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (Pélissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).

У справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) (заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року) Суд вже встановив порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

Висновки: тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку». Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

Констатовані порушення: право на справедливий розгляд справи протягом розумного строку та право на ефективний засіб юридичного захисту (пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції).

Ключові слова: строк досудового розслідування, тривалість розгляду справи, надмірна тривалість