Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 17 квітня 2018 року

у справі «Лазоріва проти України»

за заявою № 6878/14

Щодо порушення права на приватне життя під час процедури усиновлення

Фабула справи: заявниця вбачає порушення своїх прав у недотриманні принципу поваги до сімейного життя у зв’язку з тим, що національними державними органами та судами не були належним чином враховані її інтереси щодо отримання нею опікунства над своїм малолітнім племінником, у результаті чого останній був усиновлений іншою сім’єю та в обмеженні права на справедливий суд. Суд першої інстанції прийняв рішення про надання права на усиновлення племінника заявниці сімейною парою. Суди апеляційної та касаційної інстанцій відмовили їй у задоволенні вимог, оскільки рішення місцевого суду щодо усиновлення не стосувалося її прав та інтересів, пов’язаних із встановленням опіки над дитиною.

Правове обґрунтування: відповідно до усталеної практики Суду існування або відсутність «сімейного життя» для цілей статті 8 є по суті питанням факту, що залежить від реального існування на практиці близьких особистих зв’язків (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «К. та Т. проти Фінляндії» [ВП] (K. and T. v. Finland) [GC], заява № 25702/94, п.150, ЄСПЛ 2001–VII). Близькі стосунки за відсутності «сімейного життя», як правило, охоплюватимуться поняттям «приватне життя» (див. рішення у справі «Знаменська проти Росії» (Znamenskaya v. Russia), заява № 77785/01, п.27, від 02.06.2005 року).У будь-якому разі основною ціллю статті 8 є захист особи від свавільного втручання державних органів. Додатково можуть існувати позитивні зобов’язання, притаманні ефективній «повазі» до сімейного та/або приватного життя. Проте межі між позитивними та негативними обов’язками держави за цим положенням не можна визначити з достатньою точністю. Застосовні принципи, тим не менш, є подібними. У обох контекстах слід дотримуватись справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства у цілому, при цьому певне значення мають цілі п.2 ст. 8. У обох контекстах держава користується певною свободою розсуду (див., серед інших джерел, рішення у справах «А, В та С проти Ірландії» [ВП] (A, B and C v. Ireland) [GC], заява № 25579/05, п. 247, ЄСПЛ 2010, та «Хемелейнен проти Фінляндії» [ВП] (Hämäläinen v. Finland) [GC], заява № 37359/09, п.п. 62, 63 та 65 – 67, ЄСПЛ 2014).

Висновки: суд вказав на відсутність ознак, які б визначали стосунки між заявницею та її племінником як «сімейне життя», оскільки відповідні докази на підтвердження протилежного надані не були. ЄСПЛ вирішив, що інтерес заявниці у збереженні та розвитку її стосунків або зв'язку з її племінником відповідає визначенню "приватного життя", що є більш широким поняттям і охоплює, зокрема, право встановлювати та розвивати відносини з іншими людьми. Тому суд вважає, що усиновлення племінника заявниці є втручанням у її приватне життя, оскільки воно зумовило розірвання зв’язків між ними. При оцінці відповідності цього втручання вимогам ст.8 Конвенції Суд встановив порушення прав заявниці на повагу до її приватного життя.

Констатовані порушення: право на справедливий суд ( ст.6 Конвенції), право на повагу до приватного і сімейного життя ( ст.8 Конвенції).

Ключові слова: усиновлення, встановлення опіки, приватне життя, процедурні вимоги