Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 19 лютого 2019 року

у справі «Бекетов проти України»

за заявою № 44436/09

Щодо жорстокого поводження з засудженим і відсутності належного медичного обслуговування

Фабула справи: заявник вбачає порушення своїх прав у недотриманні принципу заборони катування, нелюдського чи такого, що принижує гідність поводження чи покарання. Скаржився на жорстоке поводження з боку працівників міліції, непроведення ефективного розслідування його скарг, неналежні побутові умови тримання його під вартою, ненадання йому їжі та води у дні судових засідань та відсутність в нього доступу до належної медичної допомоги під час тримання під вартою. Уряд стверджував, що у матеріалах перевірок та розслідування не було жодних доказів жорстокого поводження із заявником, а заявник не надав жодних доказів в обґрунтування своїх тверджень.

Правове обґрунтування: коли інформація щодо відповідних подій повністю або значною мірою відома виключно державним органам, як це має місце у справі щодо ув’язнених осіб, які перебувають під контролем державних органів, і коли в таких осіб під час їхнього ув’язнення з’являються тілесні ушкодження, це породжує відповідні обґрунтовані презумпції щодо фактів. Тягар доведення при цьому покладається на Уряд, який має надати задовільні та переконливі пояснення, представивши докази, якими встановлені факти, що ставлять під сумнів виклад подій потерпілої особи. За відсутності такого пояснення Суд може дійти несприятливих для Уряду висновків (див., рішення у справах «Ель-Масрі проти Колишньої Югославської Республіки Македонія» (El-Masri v. the former Yugoslav Republic of Macedonia), пункт 152, та «Буїд проти Бельгії» (Bouyid v. Belgium), пункт 83)

Суд зазначає, що у цій справі заявник подав небезпідставну скаргу про те, що він зазнав забороненого ст 3 Конвенції поводження з боку працівників міліції. Отже, державні органи були зобов’язанні провести розслідування за його скаргою відповідно до стандартів ефективності, встановлених практикою Суду (див. рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v. Bulgaria), від 28 жовтня 1998 року, пункт 102, Збірник рішень Європейського суду з прав людини 1998-VIII).

Суд нагадує, що згідно зі ст. 3 Конвенції держава має забезпечити тримання особи під вартою в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, та щоб спосіб і метод виконання покарання не завдавали їй душевного страждання чи труднощів, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний триманню під вартою, та щоб з огляду на практичні вимоги ув’язнення охорона здоров’я такої особи та її благополуччя забезпечувалася належним чином (див.рішення у справі «Калашников проти Росії» (Kalashnikov v. Russia), заява № 47095/99, пункт 95, ЄСПЛ 2002-VI).

Суд нагадує, що наприкінці 2008 року після перебування у лікарні швидкої медичної допомоги заявнику було рекомендовано оперативне лікування у плановому порядку у зв’язку з його пупковим свищем. Тричі у 2009 році йому рекомендувалося те саме. Проте така операція була проведена лише 20 січня 2010 року. Уряд не пояснив таку затримку у проведенні операції понад один рік. Це пояснювалось лише відмовою заявника від запропонованого йому 04 листопада 2009 року лікування у лікарні швидкої медичної допомоги (див. пункт 106).

Стосовно останнього Суд бере до уваги твердження заявника, що його відмова від запропонованого лікування була обумовлена відсутністю в нього довіри до працівників лікарні швидкої медичної допомоги (див. пункт 105). Неодноразово отримуючи лише симптоматичне лікування у цій лікарні, він міг обґрунтовано вважати, що подальше лікування там могло бути безуспішним.

Висновки: у цій справі не було вжито жодних серйозних спроб розслідувати твердження заявника про жорстоке поводження. Надана заявнику медична допомога була неналежною та не супроводжувалося комплексною терапевтичною стратегією. У результаті неналежності наданої йому медичної допомоги заявник зазнав страждань або труднощів, які перевищують невідворотній рівень страждання, притаманний триманню під вартою, а його гідність була принижена.

Констатовані порушення: принцип заборони катування, нелюдського чи такого, що принижує гідність поводження чи покарання (ст.3 Конвенції)

Ключові слова: жорстоке поводження з засудженим, медична допомога засудженому, неналежна медична допомога засудженому, умови тримання під вартою