Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 29 січня 2019 року

у справі «Чуприна проти України»

за заявою № 876/16

Щодо відсутності належної медичної допомоги засудженому

Фабула справи: заявник скаржився на неналежні умови тримання його під вартою у дисциплінарному ізоляторі та на неотримання ним належної медичної допомоги.

У квітні 2014 року, під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі, стан здоров’я заявника погіршився. Заявник стверджував, що отримуване ним лікування було неналежним та призвело до погіршення стану його здоров’я. Він також стверджував, що операція, яка йому була призначена, не була проведена через відсутність коштів.

Під час тримання його під вартою з 14 до 21 вересня 2015 року він скаржився адміністрації СІЗО на біль у животі та нудоту, але, як стверджувалося, безрезультатно.

22 квітня 2016 року внаслідок погіршення стану здоров’я заявника його перевезли каретою швидкої допомоги до обласної лікарні, де його оглянув хірург і діагностував калькульозний холецистит, хронічний панкреатит та дифузні зміни печінки.

Правове обґрунтування: Суд неодноразово наголошував, що відсутність належної медичної допомоги під час тримання під вартою може становити поводження, що суперечить ст.3 Конвенції (див.рішення у справі «Хумматов проти Азербайджану» (Hummatov v. Azerbaijan), заява № 9852/03 та № 13413/04, п. 112-122, від 29 листопада 2007 року, рішення у справі «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), п. 77-83, та рішення у справі «Петухов проти України» (Petukhov v. Ukraine), заява № 43374/02, п. 91-98, від 21 жовтня 2010 року).

Суд зазначає, що він уже встановлював порушення ст.13 Конвенції у справах щодо України через відсутність ефективного національного засобу юридичного захисту у зв’язку зі скаргами на ненадання медичної допомоги (див. згадане рішення у справі «Сергій Антонов проти України» (Sergey Antonov v. Ukraine), п. 96, з подальшими посиланнями). Суд не вбачає підстав для іншого висновку у цій справі.

Висновки: Суд вважає, що необґрунтовані затримки у наданні державними органами заявнику медичної допомоги одразу після встановлення його діагнозу, незабезпечення його госпіталізації до лікарні для проведення операції та подальше погіршення стану його здоров’я є достатніми свідченнями серйозного порушення державою-відповідачем свого обов’язку щодо надання йому належної медичної допомоги під час тримання під вартою. У зв’язку з відсутністю у національному законодавстві ефективного та доступного засобу юридичного захисту щодо скарги заявника за ст. 3 Конвенції було порушено ст.13 Конвенції.

Констатовані порушення: заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження (ст.3 Конвенції) , право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Ключові слова: відсутність доступу до належної медичної допомоги, неналежне лікування під час відбування покарання, нелюдське поводження під час відбування покарання, відсутність ефективного засобу юридичного захисту