Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 06 липня 2024 року

у справі «FIYALO AND OTHERS v. UKRAINE»

за заявами № 62545/15 та 3 інших

Щодо неефективного розслідування смерті внаслідок дорожньо-транспортних пригод

Фабула справи: заявники скаржилися на неефективне розслідування смерті внаслідок дорожньо-транспортних пригод і дорожньо-транспортних пригод, які становили загрозу життю, в яких не брали участі представники держави. Вони посилалися на статті 2, 3, 6 і 13 Конвенції.

Правове обґрунтування: Суд зазначає, що цю справу слід розглядати з точки зору зобов’язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені в рішенні у справі «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини» [ВП] (Mustafa Tunç and Fecire Tunç v. Turkey) [GC], заява № 24014/05, пункти 169 – 182, від 14 квітня 2015 року). Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування, дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (там само, пункт 225).

До того ж це зобов’язання не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає з викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими – до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).

У керівних справах «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, від 05 листопада 2015 року; «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, від 17 жовтня 2013 року та «Качурка проти України» (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, від 15 вересня 2011 року), Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

Висновки: Суд вважає, що розслідування характеризувалися різними недоліками, які підірвали здатність органів досудового розслідування встановити обставини смерті родичів заявників або дорожньо-транспортних пригод, які загрожували життю, а також осіб, які мали понести відповідальність, якщо такі були. Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідало критерію ефективності.

Констатовані порушення: право на життя у процесуальному аспекті (п. 1 ст. 2 Конвенції).

Ключові слова: захист права на життя, принципи розслідування, ДТП