Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 16 травня 2024 року

у справі «DOMENJOUD c. FRANCE»

за заявами №№ 34749/16 та 79607/17

Щодо запровадження комендантської години для окремих осіб на підставі законодавства про надзвичайний стан під час проведення міжнародного заходу

Фабула справи: посилаючись на статтю 5 Конвенції та статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції заявники скаржилися на поміщення під домашню комендантську годину. Також вони стверджували, що ці заходи не охоплювалися статтею 15 Конвенції.

Справа стосувалася наказів про запровадження комендантської години для двох громадян Франції на підставі законодавства про надзвичайний стан. Ці заходи були вжиті в контексті 21 Конференції сторін Рамкової конвенції кліматичних змін (COP21). Міністр внутрішніх справ обґрунтував накази про запровадження комендантської години необхідністю забезпечити безпеку на заході COP21 на тлі як серйозної терористичної загрози, так і насильницьких інцидентів під час інших великих заходів у сусідніх країнах у 2015 році. Його накази також ґрунтувалися на інформації, доведеній до його відома спецслужбами у «білих нотатках», в яких зазначалося, що активісти готують насильницькі протести навколо саміту, і що обидва заявники, ймовірно, візьмуть у них участь.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ вважав, що обмеження свободи пересування заявників переслідувало законні цілі, а саме захист національної та громадської безпеки та підтримання громадського порядку. Він також зазначив, що правова основа цих заходів була передбачуваною. Зокрема, закон про надзвичайний стан достатньою мірою обмежував дискреційні повноваження, надані виконавчій владі, за умови, що гарантії за національним законодавством проти зловживань були ефективно впроваджені. За цих обставин ЄСПЛ вирішив, що може існувати непрямий зв'язок між метою, яку переслідувало введення надзвичайного стану, та виправданням заходів, вжитих на його підставі, за умови, що цей зв'язок є достатньо сильним, аби виключити будь-яку можливість зловживань. ЄСПЛ зазначив, що ці заходи були спрямовані, насамперед, на запобігання конфронтації з поліцією і заподіяння шкоди в рамках заходів безпеки на міжнародному саміті. Вони не мали прямого зв'язку з боротьбою з тероризмом. Тому ЄСПЛ провів аналіз пропорційності у світлі ризику насильницьких дій, визначеного національними органами влади.

ЄСПЛ зазначив, що «білі нотатки», надані Міністром внутрішніх справ до судів, які розглядали справу заявника, містили детальні звинувачення (твердження) щодо його дій та поведінки. Хоча заявник мав право вимагати роз’яснень, він не просив національні суди скористатися своїми слідчими повноваженнями. Крім того, він просто заперечував перед суддею з розгляду термінових заяв ці твердження, не намагаючись довести їхню неправдивість. Зрештою, він не подавав апеляцію по суті. За цих обставин ЄСПЛ постановив, що для судового контролю за поміщенням заявника під домашню комендантську годину були передбачені належні процесуальні гарантії.

Щодо оцінки ризику, ЄСПЛ зазначив, що заявник або очолював, або брав участь у шести зустрічах з підготовки протестів навколо COP21 у період з 5 вересня по 26 жовтня 2015 року. У цих зустрічах брали участь активісти, що належать до радикального протестного руху, які були відомі своєю агресивною поведінкою та особливо сильною рішучістю. Заплановані протестні заходи передбачали, зокрема, блокування офіційних кортежів і проведення «більш насильницьких акцій» невизначеного характеру проти інституцій і компаній, що спонсорували саміт. У доповідній записці, надісланій до Conseil d’État 9 грудня 2015 року, також зазначалося, що заявник організував сквот в Іврі-сюр-Сен у березні 2015 року для розміщення супротивників саміту, і що на зустрічі 1 жовтня 2015 року він оголосив про свої плани найнятисядо постачальника послуг, щоб потрапити на місце проведення кліматичної конференції. Зрештою ЄСПЛ підкреслив, що заявник вже був засуджений за пошкодження майна. За цих обставин ЄСПЛ вирішив, що національні органи влади мали законні підстави вважати, з огляду на поведінку та судимість заявника, що існував серйозний ризик того, що він візьме участь у насильницьких протестах під час COP21.

ЄСПЛ також зазначив, що цей захід був призначений лише через декілька днів після нападів 13 листопада 2015 року, коли, безсумнівно, існувала нагальна потреба у захисті населення, а також коли масові зібрання піддаються загрозі тероризму. За цих дуже специфічних обставин ЄСПЛ встановив, що між заходом і контекстом надзвичайного стану існував достатній зв'язок. Крім того цей захід, хоча і обмежувальний, був відносно коротким і завершився одночасно з самітом. Зрештою, він ґрунтувався на відповідних і достатніх підставах, а також на конкретних аспектах поведінки та судимості заявника, які вказували на серйозний ризик його участі у заворушеннях із застосуванням насильства. Таким чином, ЄСПЛ встановив, що захід, застосований до Cédric Domenjoud, не був непропорційним переслідуваним цілям. Відповідно, порушення статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції щодо цього заявника не було.

Висновки: ЄСПЛ зауважив, що ні причини міністерського наказу, ні «білі нотатки», представлені в національних судах, не вказували на те, що заявник (Joël Domenjoud) міг брати участь у насильницьких протестах. Однак ці всі фактичні дані суду були надані органами влади. Такий дефіцит інформації вимагав сильних урівноважуючих гарантій. Беручи до уваги провадження в цілому, ЄСПЛ вважав, що ненадання заявнику достатньої інформації про конкретні елементи, використані для обґрунтування вжитих проти нього заходів, не було врівноважено таким чином, щоб зберегти саму суть його процесуальних прав.

Щодо оцінки ризику та пропорційності домашньої комендантської години, ЄСПЛ зазначив що превентивний захід повинен був бути спрямований на запобігання реалізації конкретного ризику і повинен був задовольняти нагальну суспільну потребу. У зв'язку з цим, з «білих нотаток» вбачалося, що заявник Joël Domenjoud брав участь у кількох зустрічах з підготовки протестних акцій під час COP21. У той час як було встановлено, що він контактував з активістами, вони не були єдиними людьми, які були присутні на зустрічах, і ніщо в документах, наданих ЄСПЛ, не вказувало на те, що заявник особисто планував брати участь у насильницьких протестах або допомагати в їхній організації. Так само не було встановлено, що він заохочував або навіть підтримував такі дії. Крім того, не було жодних вагомих доказів на підтримку твердження розвідки про те, що заявник був агресивним активістом. Що стосується судимості заявника, то він заявив, що не мав судимостей, і це твердження не було оскаржене. Таким чином, не схоже, що застосований до заявника превентивний захід був результатом індивідуальної та детальної оцінки його поведінки або дій, яка б дозволила обґрунтувати ризик того, що він може сприяти порушенням, яких побоювалися органи влади. ЄСПЛ постановив, що радикальні політичні погляди заявника в цій справі не були достатніми для реалізації такого ризику і нагадав, що зв'язок з особою, яка може вчинити правопорушення, не є достатнім для виправдання превентивного заходу.

Таким чином, ЄСПЛ не міг вважати, попри розсуд національних органів влади, що поміщення заявника Joël Domenjoud під домашню комендантську годину було «необхідним у демократичному суспільстві» у розумінні статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції. Відповідно, ЄСПЛ вважав, що цей захід повністю не відповідав матеріальним і процесуальним вимогам цього положення.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на свободу пересування (ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції) щодо заявника Cédric Domenjoud; право на свободу пересування (ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції) щодо заявника Joël Domenjoud.

Ключові слова: правовий режим надзвичайного стану, обмеження свободи пересування, умови застосування превентивних заходів