Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 23 травня 2024 року

у справі «CONTRADA c. ITALIE (No 4)»

за заявою № 2507/19

Щодо відсутності судового контролю за негласними слідчими заходами стосовно осіб, які не є стороною кримінального провадження

Фабула справи: заявник скаржився на невиправдане втручання в його права за статтею 8 Конвенції та відсутність ефективного судового контролю оскаржуваних заходів, які були прийняті в межах проваджень, в яких він не був стороною. В цьому відношенні він стверджував, що є жертвою порушення статей 6, 8 та 13 Конвенції.

Справа стосувалася законності перехоплення телефонних розмов заявника та обшуку його будинку та інших приміщень (такі заходи були санкціоновані в межах провадження щодо розслідування вбивства, до якого заявник безпосередньо не залучався).

Правове обґрунтування: ЄСПЛ зазначив, що заявник став жертвою втручання в його право, передбачене статтею 8 Конвенції. ЄСПЛ вважав, що таке втручання мало правову основу в італійському законодавстві й доступність закону не порушувала жодних питань. Далі ЄСПЛ вважав, що національне законодавство, згідно з тлумаченням усталеної практики Касаційним Судом, з достатньою точністю визначало коло осіб, телефони яких можуть прослуховуватися, а також обставини й умови для цього. Як наслідок, національне законодавство відповідало конвенційній вимозі передбачуваності в конкретному контексті перехоплення розмов.

ЄСПЛ вважав, що ця справа стосується конкретної ситуації осіб, на яких поширювалася дія ордеру про перехоплення інформації, але які, оскільки вони не були причетні до вчинення злочину, не були сторонами кримінального провадження, в межах якого цей ордер видавався та виконувався. У зв'язку з цим виникло питання, чи користуються такі особи такими ж адекватними та ефективними гарантіями від зловживань, що й сторони кримінального провадження. У зв'язку з цим ЄСПЛ зазначив, що італійське законодавство передбачає, що сторони провадження повинні бути негайно проінформовані про завершення операцій з перехоплення. Їм також повинен бути наданий доступ до відповідних записів і стенограм, а також до всіх відповідних судових рішень, щоб вони могли оскаржити законність і необхідність таких дій, якщо це необхідно.

Однак таке подальше повідомлення про захід не передбачалося у випадках, коли особи, чиї комунікації перехоплювалися, не були сторонами провадження. За винятком помилки чи іншої випадковості, такі особи могли ніколи й не знати, що стосовно них здійснювалося стеження. Хоча заявник у цій справі не був поінформований про прослуховування його телефону, він опосередковано дізнався про цей захід під час ознайомлення з ордером на обшук. Однак для осіб, стосовно яких здійснювалися негласні слідчі дії, і які не були сторонами кримінального провадження та яким така інформація стала відомою, не існувало жодного засобу правового захисту, який би дозволяв отримати судовий перегляд прослуховування телефону. В цьому аспекті ЄСПЛ раніше встановлював, що позбавлення особи, щодо якої здійснювалося прослуховування, реальної можливості ретроспективно оскаржити такий захід також позбавляє її важливої гарантії від зловживань.

Висновки: ЄСПЛ дійшов висновку, що італійське законодавство не надавало адекватних та ефективних гарантій проти зловживань особам, до яких застосовувалися заходи перехоплення, але які, оскільки вони не були підозрюваними або обвинуваченими у вчиненні злочину, не були сторонами у провадженні. Зокрема, не існувало положення, згідно з яким такі особи могли б звернутися до судового органу для ефективного перегляду законності та отримання, залежно від обставин, відповідного відшкодування. Зважаючи на ці недоліки, ЄСПЛ постановив, що італійське законодавство не відповідало вимогам «якості закону» і не здатне обмежити втручання до того, що є «необхідним у демократичному суспільстві».

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: право на повагу до кореспонденції, захист приватного життя, НСРД