Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 10 червня 2021 року

у справі «BLIZNYUK v. UKRAINE»

за заявою № 20789/14

Щодо непроведення ефективного розслідування смерті особи

Фабула справи: заявниця скаржилася на причетність представників держави до смерті її сина та непроведення ефективного розслідування у зв’язку з цим.

Правове обґрунтування: Суд зауважує, що ця справа повинна розглядатися з точки зору зобов’язання держави за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції провести ефективне розслідування. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування у розумінні статті 2 Конвенції були узагальнені у справі «Мустафа Тунч і Фечіре Тунч проти Туреччини» [ВП] (Mustafa Tunç and Fecire Tunç v. Turkey) [GC], заява № 24014/05, пункти 169 – 182, від 14 квітня 2015 року). Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи взаємопов’язані і кожен з них окремо не може бути самоціллю (див. згадане рішення у справі «Мустафа Тунч і Фечіре Тунч проти Туреччини» (Mustafa Tunç and Fecire Tunç v. Turkey), пункт 225).

Крім того, це зобов’язання провести розслідування не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає із викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими – до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002‑II).

Висновки: Суд зауважує, що більше ніж дванадцять років обставини смерті сина заявниці розслідувалися виключно шляхом проведення дослідчої перевірки. Суд встановив, що такі слідчі процедури не відповідають принципам ефективного засобу юридичного захисту, оскільки слідчий міг вживати лише обмежений перелік дій, а потерпілий не мав офіційного статусу, тобто його ефективна участь у процедурі була виключена. Слід зазначити, що протягом цього тривалого періоду часу органи державної влади, які контролювали якість проведення дослідчих перевірок, понад двадцять разів встановлювали, що перевірки не були ретельними, і причина смерті сина заявниці та обставини справи не були належним чином розглянуті. У результаті повноцінне розслідування смерті сина заявниці розпочалося із значною затримкою: кримінальні провадження щодо працівників міліції та лікаря-нарколога були порушені більш ніж через дванадцять років після смерті сина заявниці.

Стосовно кримінального провадження за фактом перевищення влади працівниками міліції органи досудового розслідування встановили, що смерть сина заявниці була природною і до неї жодним чином не були причетні працівники міліції. Значна затримка у початку проведення розслідування призвела до того, що провадження тривало більше тринадцяти років, поки постанову про закриття кримінального провадження зрештою не залишили без змін національні суди.

Щодо кримінального провадження за фактом стверджуваного ненадання сину заявниці належної медичної допомоги, то це розслідування не було ретельним, оскільки характеризувалося неодноразовим закриттям і відновленням провадження. Так сталося у зв’язку з невжиттям органами досудового розслідування достатніх заходів, зокрема, невстановленням ними місця проживання свідків і непроведенням їхнього додаткового допиту. Неодноразове винесення постанов про повернення справи свідчить про наявність серйозних недоліків у кримінальному провадженні. Крім того, це провадження уже триває більше дев’ятнадцяти років і досі не закінчено. Все зазначене суттєво підірвало ефективність розслідування.

З огляду на свою усталену практику з цього питання Суд доходить висновку, що у цій справі розслідування обставин смерті сина заявниці не відповідало критерію ефективності.

Констатовані порушення: право на життя у процесуальному аспекті (ст. 2 Конвенції).

Ключові слова: захист права на життя, вимоги до розслідування, принцип ефективності розслідування, неналежне кримінальне провадження