Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 10 червня 2021 року

у справі «ALIYEV v. UKRAINE»

за заявою № 78228/14

Щодо необгрунтованості скасування його дозволу на імміграцію

Фабула справи: заявник скаржився, що рішення про скасування його дозволу на імміграцію та заборону в’їзду в Україну порушило його право на повагу до приватного та сімейного життя за статтею 8 Конвенції.

Правове обґрунтування: як правило, стосунки між дорослими родичами не обов’язково підпадають під захист статті 8 Конвенції за відсутності додаткових елементів залежності, які включають щось більше за звичайні емоційні зв’язки (див., наприклад, рішення у справі «Констатінов проти Нідерландів» (Konstatinov v. the Netherlands), заява № 16351/03, пункт 52, від 26 квітня 2007 року та ухвалу щодо прийнятності у справі «Z. та T. проти Сполученого Королівства» (Z. and T. v. the United Kingdom), заява № 27034/05, ЄСПЛ 2006-III). Існування такого аспекту додаткової залежності без конкретного обґрунтування можна припускати лише у випадках молодих людей, які все ще проживають зі своїми батьками і не створили власну сім’ю (див., наприклад, рішення у справах «Бушелкіа проти Франції» (Bouchelkia v. France), від 29 січня 1997 року, пункт 41, Збірник рішень Європейського суду з прав людини 1997-I та «Пормес проти Нідерландів» (Pormes v. the Netherlands), заява № 25402/14, пункт 47, від 28 липня 2020 року з подальшими посиланнями).

Навіть якщо заявник, особа у віці двадцяти семи років, все ще могла вважатися «молодою людиною», Суд зазначає, що згідно з висновками національного суду на момент подій заявник проживав зі своєю співмешканкою, а не з батьками, і ніщо не вказує на наявність будь-яких інших елементів залежності між заявником та його батьками (див. для порівняння згадане рішення у справі «Пормес проти Нідерландів» (Pormes v. the Netherlands), пункт 48). Отже, ніщо не свідчить, що на момент подій заявник проживав однією сім’єю зі своїми батьками.

Однак цього не можна сказати про зв’язки заявника з його малолітньою донькою, яка є громадянкою України. З огляду на це застосована до нього заборона на в’їзд становила втручання у його право на повагу до «сімейного життя» (див. пункт 19, а також, наприклад, рішення у справах «Алім проти Росії» (Alim v. Russia), заява № 39417/07, пункти 73 – 75, від 27 вересня 2011 року та «Удех проти Швейцарії» (Udeh v. Switzerland), заява № 12020/09, пункти 52 та 53, від 16 квітня 2013 року).

За конкретних обставин справи Суд вважає за доцільне зосередити свій розгляд на останньому аспекті ситуації.

Висновки: на момент прийняття рішення про видворення та заборону в’їзду заявника існували законні підстави для його перебування в Україні. Навіть приймаючи тлумачення національних судів, що перебування іноземця в Україні без дійсного дозволу на імміграцію саме собою становило «грубе порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яке виправдовувало видворення згідно із Законом України «Про правовий статус іноземців», незрозуміло, яким чином така правова кваліфікація могла застосовуватися до заявника, оскільки на момент прийняття рішення про видворення та заборону в’їзду він справді мав дійсний дозвіл на імміграцію. Це означає, що навіть не враховуючи міркування стосовно розбіжностей у тлумаченні національних судів у справі заявника та його брата щодо того, чи могло скасування рішення про оформлення набуття громадянства їхньою матір’ю бути законною підставою для скасування дозволу на імміграцію, Суд не переконаний, що рішення національних органів влади вважати перебування заявника в Україні нелегальним ґрунтувалося на передбачуваному тлумаченні національного законодавства. До того ж національні органи влади та суди жодним чином не розглянули необхідність застосування цих заходів до заявника та просто проігнорували відповідні аргументи заявника. Цих міркувань достатньо для висновку Суду, що оскаржувані заходи не відповідали вимогам, наведеним у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Констатовані порушення: право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: захист сімейного життя, захист прав іноземців, обмеження свободи пересування