Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 27 червня 2024 року

у справі «TSIMEYKO v. UKRAINE»[1]

за заявою № 32960/13

Щодо відсутності можливості оскаржити судові рішення про обмеження на проведення публічних заходів

Фабула справи: заявник скаржився, посилаючись на статтю 11 Конвенції, на перешкоджання йому у проведенні публічних заходів перед Центральною виборчою комісією 29 жовтня 2012 року та перед Національним банком України 01 і 08 листопада 2012 року, а також з 06 грудня 2012 року до 31 березня 2013 року. Він також скаржився за цим же положенням, що постанова суду від 28 лютого 2013 року обмежила право на проведення усіх мирних зібрань перед Генеральною прокуратурою України. Заявник також скаржився, що він не мав ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку із зазначеними скаргами (стаття 13 Конвенції).

Правове обґрунтування: поняття ефективного засобу юридичного захисту означало, що заявник повинен був мати можливість домогтися розгляду судами його скарг на постанови від 27 і 29 жовтня 2012 року та 05 грудня 2012 року до дати запланованих подій (див. рішення у справі «Бьончковський та інші проти Польщі» (Bączkowski and Others v. Poland), заява № 1543/06, пункти 83 і 84, від 03 травня 2007 року).

Висновки: коли заявник прибув до Центральної виборчої комісії 29 жовтня 2012 року та до Національного банку України 01 листопада 2012 року, він не знав про постанови суду, якими були встановлені обмеження на проведення публічних заходів біля цих установ. З цих підстав він не міг оскаржити їх до дат запланованих ним заходів. Слід також зазначити, що жодні передбачені законодавством терміни не зобов'язані суди ухвалювати свої остаточні постанови до запланованої дати проведення заходів заявником. Тому Суд не переконаний, що доступні заявнику засоби юридичного захисту, які мали ретроспективний характер, могли забезпечити належне відшкодування у зв’язку зі стверджуваними порушеннями Конвенції. Суд зауважує, що розслідування скарги заявника щодо дій працівників міліції 01 і 08 листопада 2012 року тривало з 2013 року щонайменше до 2020 року.

У контексті наведеного Суд вважає, що у заявника не було ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з його скаргами за статтею 11 Конвенції, і було порушено статтю 13 Конвенції.

Констатовані порушення: право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Ключові слова: право на свободу мирних зібрань, обмеження конституційних прав, право на проведення масових заходів, право на судовий захист