Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 27 червня 2024 року

у справі «PADAGUTS v. UKRAINE»

за заявою № 62818/16

Щодо незабезпечення участі захисника у судовому засіданні стосовно продовження строку тримання під вартою під час досудового розслідування

Фабула справи: заявник скаржився за пунктом 4 статті 5 Конвенції на порушення процесуальних гарантій під час провадження щодо продовження строку тримання його під вартою під час досудового розслідування.

Правове обґрунтування: загальні принципи стосовно процесуальних гарантій у провадженні щодо тримання під вартою наведені в рішенні у справі «А. та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (A. and Others v. the United Kingdom) [GC], заява № 3455/05, пункти 203 і 204, ЄСПЛ 2009 з подальшими посиланнями). Зокрема, Суд підкреслює, що надання затриманому можливості бути заслуханим особисто або через представника включена до переліку основоположних гарантій процедури, що застосовується у питаннях позбавлення свободи (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia) [GC], заява № 5826/03, пункт 161, від 22 травня 2012 року). Рівність не буде забезпечено, якщо прокурору буде надана можливість усно викласти свої зауваження під час розгляду справи, тоді як затриманому чи його захиснику буде відмовлено у такій можливості (див., наприклад, рішення у справі «Самойла та Чонка проти Румунії» (Samoilă and Cionca v. Romania), заява № 33065/03, пункти 74 і 76, від 04 березня 2008 року).

Суд також повторює, що Конвенція вимагає від Договірних держав організовувати свої правові системи таким чином, щоб суди могли дотримуватися її різноманітних вимог. У контексті статті 5 Конвенції, хоча саме суди мають здійснювати необхідні адміністративні процедури для забезпечення швидкого розгляду невідкладних справ, і це особливо необхідно, коли предметом розгляду є особиста свобода особи (див., наприклад, рішення у справі «С.T.С. проти Нідерландів» (S.T.S. v. the Netherlands), заява № 277/05, пункт 48, ЄСПЛ 2011), такі адміністративні процедури не мають порушувати саму суть гарантій Конвенції.

Висновки: Суд бере до уваги згоду сторін стосовно того, що пред’явлені заявнику обвинувачення були тяжкими і могли призвести до обрання заявнику покарання у виді довічного позбавлення волі. З огляду на цей факт органи державної влади були зобов’язані надати заявнику захисника під час провадження стосовно продовження строку тримання його під вартою, як того вимагає частина перша статті 52 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає обов’язкову участь захисника в кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У зв’язку з цим Суд зауважує, що відмова заявника взяти участь у засіданні 23 липня 2016 року не звільняла органи державної влади від їхніх зобов’язань за пунктом 4 статті 5 Конвенції забезпечити участь захисника заявника у згаданому засіданні.

У зв’язку з цим Суд зазначає, що міський суд вирішив призначити засідання за відсутності заявника чи його захисника. Беручи до уваги той факт, що згідно з твердженнями Уряду захисника заявника повідомили про судове засідання лише 25 липня 2016 року, залишається непоясненим, як захисник міг бути присутнім у засіданні, яке було призначено на 16 год 30 хв 23 липня 2016 року.

Насамкінець Суд зауважує, що рішення про проведення засідання стосовно продовження строку тримання заявника під вартою було ухвалено в останній день дії попередньої ухвали суду про тримання його під вартою. Згідно з твердженнями заявника це було зроблено у суботу, неробочий день в Україні. Ці обставини, а також той факт, що засідання відбулося менше ніж через п’ять годин після того, як воно було призначено, а Уряд не навів додаткових пояснень щодо цього, викликають сумніви, чи забезпечив міський суд, щоб сторони провадження були належним чином повідомлені про час проведення засідання, або чи була відсутність захисника заявника у засіданні його свідомою неявкою.

З огляду на зазначене Суд вважає, що у зв’язку з продовженням строку тримання під вартою заявнику не було забезпечено увесь обсяг процесуальних гарантій і, зокрема, його захисник був позбавлений можливості взяти участь у засіданні 23 липня 2016 року, всупереч вимогам пункту 4 статті 5 Конвенції. Отже, було порушено це положення.

Констатовані порушення: право на свободу та особисту недоторканність (п. 4 ст. 5 Конвенції) у зв’язку з неповідомленням органами державної влади захисника заявника про засідання 23 липня 2016 року щодо продовження строку тримання заявника під вартою.

Ключові слова: порушення прав затриманого, право на захист, порушення засад кримінального провадження, позбавлення свободи