Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 23 листопада 2021 року

у справі «S.N. ET M.B.N. c. SUISSE»

за заявою № 12937/20

Щодо обґрунтованості судових рішень про повернення дитини до держави її постійного місця проживання

Фабула справи: посилаючись на статтю 8 Конвенції, заявниці у справі – мати та донька - скаржилися, що національні суди неефективно розглянули питання наявності серйозного ризику для дитини в разі її повернення.

Правове обґрунтування: ЄСПЛ підкреслив, що рішення Федерального суду про повернення дитини становило втручання у право заявників на повагу до їхнього сімейного життя. Таке втручання було передбачене Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, яка входила до національного правового порядку, і переслідувало легітимну мету захисту прав і свобод дитини і її батька.

ЄСПЛ установив, що наслідки, які можуть мати місце для доньки, були комплексно оцінені національними судами як щодо безпеки дитини, так і щодо фінансової ситуації матері. ЄСПЛ, зокрема, зауважив, що на жодному з етапів провадження відповідні органи влади не передбачали, що дитина має повернутися одна. Мати завжди казала, що вона буде супроводжувати свою доньку в разі її повернення. Суд кантону взяв до уваги те, що зв’язки матері зі Швейцарією не набули настільки міцних ознак, що від неї не можна було очікувати повернення до Таїланду. Крім того, суди встановили за відсутності будь-якого свавілля з їхнього боку, що фінансова ситуація S.N. могла б дозволити їй опікуватися донькою і що вона не має побоюватися переслідувань тайських органів влади. Суд кантону провів три судові засідання за участю сторін, зокрема дитини, різних експертів, розглядаючи питання про те, чи може дитина бути піддана серйозному ризику в разі її повернення. Суд також призначив їй опікуна для захисту її найкращих інтересів та представництва, зокрема у Федеральному суді.

Національні органи влади вжили розумних заходів для забезпечення безпеки дитини в Таїланді, аби виконати рішення про повернення, зокрема при визначенні реалізації батьком його права бачитися з дитиною. ЄСПЛ дійшов висновку, що процес ухвалення рішення переслідував найкращі інтереси дитини та виключив будь-який серйозний ризик для дитини в розумінні статті 13 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.

ЄСПЛ нагадав, що дитина, здатна формулювати власні думки, має право висловлювати їх. Ці думки мають належним чином ураховуватися в будь-якому судовому чи адміністративному провадженні, що її стосується. ЄСПЛ також відзначив, що хоч думки дитини й мають бути враховані для цілей застосування Конвенції, проте будь-який супротив з її боку не обов’язково виключає її повернення. У цій справі Федеральний суд дійшов висновку про відсутність порушення статті 13 Гаазької конвенції, оскільки дитина у віці семи років, як видається, не досягла достатнього ступеня зрілості, аби розмежувати проживання в Таїланді та проживання з або поруч із батьком. У всякому разі дитина, імовірно, категорично відмовлялася від будь-якого повернення. ЄСПЛ також підкреслив, що дитину було належним чином вислухано й оглянуто декількома спеціалістами під час судових засідань у суді кантону. Дитина не могла зрозуміти, що провадження не стосувалося питання опіки чи батьківських прав, а лише було спрямоване на відновлення ситуації, що існувала до її незаконного вивезення. Тому ЄСПЛ вказав на відсутність свавілля чи необґрунтованості у висновках Федерального суду чи запереченнях Уряду

Висновки: на думку ЄСПЛ, не можна стверджувати, що національні суди автоматично чи механічно ухвалили рішення про повернення дитини. Навпаки, у провадженні, яке було змагальним, справедливим, із проведенням засідань, національні суди обґрунтували свої рішення відповідними обставинами справи й узяли до уваги всі аргументи сторін. Вони ухвалили детальні рішення, які, на їхню думку, відповідають найкращим інтересам дитини з виключенням будь-якого серйозного ризику для неї. Крім того, компетентні органи влади вжили достатніх заходів для забезпечення безпеки дитини в разі її повернення до Таїланду. Тому процес ухвалення рішень відповідав вимогам статті 8 Конвенції і втручання у право заявників на повагу до їхнього сімейного життя було необхідним у демократичному суспільстві.

Констатовані порушення: відсутнє порушення права на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції).

Ключові слова: захист прав дитини, права батьків, право на повагу до сімейного життя, процедура повернення дитини