Правова позиція

Європейського суду з прав людини

згідно з Рішенням

від 25 листопада 2021 року

у справі «SEVASTYANOV v. UKRAINE»

за заявами №№ 37650/13 та 55971/13

Щодо жорстокого поводження з боку працівників правоохоронних органів

Фабула справи: заявник скаржився на жорстоке поводження працівників міліції та неналежне розслідування його скарги у зв’язку з цим.

Правове обґрунтування: розглядаючи факти цієї справи у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див. в якості нещодавнього прикладу рішення у справі «Буїд проти Бельгії» [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункти 81 – 90 та 114 – 123, ЄСПЛ 2015), Суд вважає, що на національному рівні заявник подав правдоподібну скаргу на жорстоке поводження. Ця скарга призвела до виникнення зобов’язання національних органів влади провести ефективне та ретельне розслідування для встановлення походження тілесних ушкоджень заявника, а також встановлення та покарання винних осіб, якщо твердження про жорстоке поводження виявляться правдивими.

З наявних у Суду документів вбачається, що проведені на національному рівні розслідування не вказували на серйозні спроби встановити відповідні факти. Ніщо не свідчить, що слідчі насправді намагалися провести ретельне розслідування та встановити походження тілесних ушкоджень заявника, які з’явилися після його затримання.

Слід зазначити, що провадження неодноразово поверталося на додаткове розслідування внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів і незабезпечення прав заявника як потерпілого. За цих обставин Суд не має підстав вважати, що ще одне додаткове розслідування після скасування останньої постанови про закриття кримінального провадження дозволило б усунути попередні недоліки та зробити розслідування ефективним.

Суд зазначає, що в згаданому рішенні у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), пункти 173 – 180) він встановив, що небажання органів державної влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження працівників правоохоронних органів становило системну проблему у розумінні статті 46 Конвенції. З огляду на обставини цієї заяви і свою попередню практику Суд вважає, що ця заява є ще одним прикладом такого незабезпечення оперативного та ретельного розслідування.

Висновки: Суд також вважає, що наведений заявником опис обставин стверджуваного жорстокого поводження з ним є детальним і послідовним. Результати розслідувань з огляду на їхні недоліки не спростували скарг заявника, що він став потерпілим від жорсткого поводження працівників міліції. За цих обставин і з огляду на обов’язок держави надати переконливі пояснення щодо тілесних ушкоджень, яких особи зазнали, перебуваючи під контролем працівників міліції, Суд доходить висновку, що держава несе відповідальність за жорстоке поводження із заявником.

Цих висновків достатньо для встановлення Судом, що заявник зазнав жорстокого поводження, яке має бути кваліфіковане як нелюдське та таке, що принижує гідність.

Констатовані порушення: заборона катування (ст. 3 Конвенції).

Ключові слова: принцип заборони катування, неефективність розслідування, заборона нелюдського поводження